Іванов В.М., Софіщенко І. Я. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн - файл n6.doc

Іванов В.М., Софіщенко І. Я. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн
скачать (414.5 kb.)
Доступные файлы (16):
n1.doc35kb.03.06.2001 14:00скачать
n2.doc50kb.08.06.2001 16:48скачать
n3.doc33kb.03.06.2001 14:00скачать
n4.doc57kb.08.06.2001 16:48скачать
n5.doc54kb.03.06.2001 15:23скачать
n6.doc97kb.08.06.2001 16:47скачать
n7.doc179kb.04.06.2001 15:07скачать
n8.doc183kb.03.06.2001 17:13скачать
n9.doc121kb.03.06.2001 17:52скачать
n10.doc162kb.03.06.2001 19:02скачать
n11.doc144kb.03.06.2001 19:37скачать
n12.doc209kb.03.06.2001 22:44скачать
n13.doc119kb.04.06.2001 13:08скачать
n14.doc167kb.04.06.2001 13:19скачать
n15.doc77kb.04.06.2001 14:09скачать
n16.doc156kb.04.06.2001 15:06скачать

n6.doc


НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ


Конспект книги
Іванов В. М., Софіщенко І. Я. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Курс лекцій. — К.: МАУП, 2001. — 232 с.: іл. — Бібліогр.: с. 223-226.
виконаний студентом НАУ

Священко Б.

Київ, 2001


Тема 1

ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ КУРСУ "ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН"

1.1. Предмет і завдання курсу

"Грошово-кредитні системи зарубіжних країн" — загальнотеоре­тичний курс, предметом якого є вивчення суті грошово-кредитних си­стем країн з розвиненою ринковою економікою, основних етапів та особливостей їх розвитку, а також ознайомлення з перспективами ста­новлення грошово-кредитних систем країн, що розвиваються.

Пропонований курс тісно пов'язаний з дисциплінами "Гроші і кре­дит", "Основи банківської справи" та "Фінанси". Цей зв'язок просте­жується через такі категорії, як гроші, кредит, банки, грошові й кредитні системи. Курс є самостійним розділом економічної науки, що вивчає особливості акумулювання грошей, суть кредитних відносин та інсти­тутів, що їх організовують. Його специфіка полягає у розгляді цих питань з погляду закону грошового обігу, взаємозв'язків грошової, кредитної та валютної систем з економічною кон'юнктурою, а також впливу спеціальних фінансово-кредитних інститутів на процес суспіль­ного відтворення.

Виходячи з викладеного можна сформулювати основні завдання курсу:

• зрозуміти суть та основні етапи еволюції грошово-кредитних систем країн з розвиненою ринковою економікою;

• ознайомитися з процесами інтеграції у грошово-кредитній сфері;

• показати сучасний стан грошово-кредитних систем розвинених країн і механізм грошово-кредитного регулювання;

• охарактеризувати грошово-кредитну політику країн з розвине­ною ринковою економікою;

4

• розглянути наслідки розпаду радянської грошово-кредитної си­стеми та способи формування національних кредитних систем у колишніх республіках СРСР;

• простежити закономірності та перспективи розвитку грошово-кредитних систем країн, що розвиваються.

Для розв'язання цих завдань використано методи системного під­ходу, діалектики та історизму.

Метод системного підходу передбачає розгляд категорій і понять курсу як сукупності відносин, взаємопов'язаних з процесом суспіль­ного відтворення, дослідження внутрішньої структури сучасних гро­шово-кредитних систем, аналіз взаємодії структурних елементів цих систем.

Метод діалектики грунтується на вивченні економічних категорій і понять у процесі їх розвитку, еволюції від нижчого рівня до вищого.

Метод історизму полягає в тому, що кожне явище розглядається у зв'язку з конкретним історичним періодом.

1.2. Банківська система

Банківська система це сукупність банків і банківських інсти­тутів, що існують у тій чи іншій країні у певний історичний період і є

складовою кредитної системи, у їх взаємозв'язку. Розглянемо будову банківської системи (рис. 1). Банківські системи характеризуються, як правило, дво- або трирівневою структурою.




Рис. 1. Будова банківської системи

Перший рівень банківської системи становить центральний (На­ціональний) банк, який відповідає за підтримання стабільності націо­нальних грошей і функціонування банківської системи.

5

На другому рівні перебувають комерційні банки, які виконують ак­тивні (надання позичок, інвестування) й пасивні (залучення вкладів) операції та надають банківські послуги.

Проте є ознаки, властиві усім системам, що функціонують у рин­ковій економіці.

Банки є основою кредитної системи країн і посередниками між тими, хто заощаджує гроші, і тими, хто їх інвестує. Вклади, залучені банками (боргові зобов'язання), разом з власним акціонерним капіта­лом включають до пасивів. Банк розміщує у себе кошти, що концен­труються в різноманітні активи, — позички, цінні папери, грошову го­тівку та резерви. Склад і структуру активів і пасивів банку відобра­жають у банківських звітах; у них активи дорівнюють сумі зобов'язань і власного капіталу, тобто пасивам.

Сучасна банківська справа грунтується на системі часткових ре­зервів. Центральний банк встановлює норму обов'язкових резервів, тобто частку активів, яка у вигляді готівкових грошей і коштів у ньо­го на рахунку становить резерв комерційного банку. Змінюючи розмір банківських резервів, можна регулювати перетік грошової маси через банк.

Приклад. Норма обов'язкових резервів становить 20 % суми пасивів банку. Якщо пасиви комерційного банку дорівнюють 1000 млн. гр. од., то обсяг його обов'язкових резервів становитиме 200 млн. гр. од. У спрощеному балансі (Т-рахунку) це має такий вигляд:

А П

Резерви 200 Пасив 1000

Кредити 800


Отже, банк має право видавати позики на суму 800 млн. гр. од. Важливим економічним нормативом регулювання діяльності бан­ків є норматив платоспроможності банку (НП). Його визначають як співвідношення власних коштів (капіталу) банку і сумарних ак­тивів:



У США норматив платоспроможності становить 6 %, в Україні — 8, у деяких країнах — 4 %.

Спробуємо встановити взаємозв'язок банківської системи і гро­шей. Більшість економістів визначають суть грошей через притаманні їм функції — лічильної одиниці, засобу обігу, засобу заощадження.

6

Згідно з традиційним поглядом гроші це специфічний товар, що виконує у суспільстві роль загального еквівалента вартості.

Щоб відповісти на питання, як створюються гроші, потрібно про­аналізувати грошовий ринок, у тому числі пропозицію грошей.

1.3. Загальне поняття про грошово-кредитну політику

За допомогою грошово-кредитної політики держава прагне ство­рити безінфляційну економіку, що функціонуватиме в умовах повної зайнятості.

Цілі та результати грошово-кредитної політики розвинених країн світу ілюструє рис. 2.

Боротьба з безробіттям

Цілі


Боротьба з інфляцією


Купівля

Зменшується

Зменшується

Засоби


Державні зобов’язання

Норма обов’язкових резервів

Облікова ставка


Продаж

Збільшується

Збільшується


Збільшується

Зменшується

Збільшується

Вплив на економіку

Пропозиція грошей

Процентна ставка

Інвестиції



Зменшується


Збільшується

Зменшується

Скорочення безробіття

Результати

Зменшення інфляції

Рис. 2. Грошово-кредитна політика

Як бачимо з рис. 2, держава повинна здійснювати контроль за про­позицією грошей за допомогою різних інструментів центрального банку, насамперед операцій на відкритому ринку, а також змінюючи резервну норму та облікову ставку.

Операції на відкритому ринку найгнучкіший інструмент кон­тролю за пропозицією грошей. Визначаючи обсяг купівлі-продажу

7

державних цінних паперів населенням і змінюючи рівень процентної ставки за кредит, Національний банк впливає на розмір кредитних ре­зервів комерційного банку. Масовий продаж цінних паперів населен­ню призводить до скорочення кредитного резерву комерційного банку, знижує можливість подальшого розширення кредиту і підви­щує його ціну (процентну ставку). Скуповування державних цінних паперів у населення, навпаки, збільшує кредитні резерви комерційно­го банку, підвищує їх спроможність "створювати" кредитні гроші й знижує рівень процентної ставки. Політика облікової ставки була ос­новним засобом централізованого регулювання грошової пропозиції. Нині у більшості розвинених країн світу її використовують як до­поміжний засіб регулювання пропозиції грошей залежно від потреб економіки. Змінюючи облікову ставку, центральний банк регулює ак­тивність комерційних банків. Наприклад, відсоткова політика Націо­нального банку України (НБУ) не сприяла макроекономічній стабіліза­ції, тобто рівень ставки рефінансування постійно віддалявся від рівня позитивної (вищої за темпи інфляції) ставки. У розвинених країнах ко­мерційні банки працюють також на вторинному ринку казначейських зобов'язань. Підвищення на ринку грошових фондів ставки відносної дохідності цінних паперів і процентної ставки обмежує можливість скуповування їх центральним банком, а зниження цієї ставки призво­дить до протилежного результату, відповідно впливаючи на грошову пропозицію. Зміна нормативного резерву розширює пропозицію гро­шей, тобто впливає на обсяг надлишкових резервів і величину грошо­вого мультиплікатора.

Отже, регулюючи величину грошової пропозиції, центральний банк може активно впливати на розвиток економічних відносин.

Загалом питання про ефективність грошово-кредитної політики ди­скусійне. Кейнсіанці вказують на невизначеність її кінцевого резуль­тату і складність зв'язку із сукупним попитом. Монетаристи звертають увагу на те, що вплив пропозиції грошей на сукупний попит відбуваєть­ся через тривалий і невизначений період. Крім того, стабілізація про­центної ставки може в кінцевому підсумку дестабілізувати економіку. Наша держава застосовує такі основні засоби впливу НБУ для втілен­ня в життя грошово-кредитної політики:

• рефінансування (облікова і кредитна політика);

• регулювання норм обов'язкових резервів;

• регулювання ліквідності комерційних банків.

8

Контрольні питання


1. Визначення курсу "Грошово-кредитні системи зарубіжних країн".

2. Завдання курсу.

3. Принцип функціонування сучасної банківської системи.

4. Зв'язок між грошима та банками.

5. Інструменти, що використовує центральний банк для проведен­ня грошово-кредитної політики.

Тести для самоконтролю

1. Предмет курсу — це:

а) грошовий обіг та грошовий оборот;

б) форми організації грошового обігу країни;

в) сукупність кредитних відносин та інститутів, які організовують ці відносини;

г) правильними є відповіді б), в);

д) усі відповіді неправильні.

2. Кредитна система — це:

а) сукупність кредитних відносин;

б) банки у ролі покупця і продавця тимчасово вільних коштів, що існують у суспільстві;

в) банки і небанківські фінансово-кредитні інститути;

г) правильними є відповіді а), б);

д) сукупність кредитних відносин та інститутів, які організовують ці відносини.

3. Банківська система — це сукупність банківських інсти­тутів:

а) які здійснюють активні та пасивні операції;

б) у їх взаємозв'язку;

в) у ролі покупця і продавця тимчасово вільних коштів;

г) у тій чи іншій країні.

4. Банківська система є:

а) дворівневою;

б) трирівневою;

в) обидві відповіді правильні;

г) усі відповіді неправильні.

5. Банки в усіх країнах можуть виконувати лише такі опе­рації:

а) із залучення коштів і вкладання їх у цінні папери;

б) із залучення і розміщення грошових вкладів у цінні папери;

9

в) здійснення розрахунків за дорученням клієнтів банків-корес­пондентів та їх касового обслуговування;

г) активні та пасивні.

6. Грошово-кредитна політика — це:

а) грошово-кредитна реєстрація та експансія;

б) сукупність заходів у сфері грошового обігу і кредитних від­носин;

в) сукупність заходів, які здійснює держава з метою забезпечен­ня зайнятості;

г) дисконтна політика та зміна норм обов'язкових резервів.

Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации