Доклад - Соціальна структура суспільства - файл n1.doc

Доклад - Соціальна структура суспільства
скачать (82 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc82kb.21.10.2012 11:10скачать

n1.doc

ЗМІСТ

ВСТУП

  1. Марксистська концепція соціальної структури суспільства

  2. Теорія соціальної стратифікації та її представники

  3. Моделі теорії соціальної стратифікації суспільства

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
У соціології поняття „соціальна структура” вживається в широкому і вузькому значеннях.

У широкому значенні соціальна структура- це будова суспільства в цілому, система звязків між усіма його основними елементами. При такому підході соціальна структура характеризує всі численні види соціалних спільнот і відносин між ними. У вузькому значенні термін „соціальна структура суспільства” застосовується до соціально- класових і соціально- групових спільнот. Соціальна структура в цьому значенні- це сукупність взаємозалежних івзаємодіючих один з одним класів, соціальних верств і груп.

Крім того, у соціології існує багато теорій і концепцій соціальної структури суспільства. Історично однією з перших є марксистська концепція, в якій значне місце надається соціально- класовій структурі суспільства. соціально- класова структура суспільства, відповідно до марксистського напрямку, являє собою взаємодію трьох основних елементів: класів, суспільних прошарків і соціальних груп. Ядром соціальної структури є класи. Наявність класів у суспільстві відзначали багато вчених на початку XIX стовували французькі історики Ф. Гізо й О. Т’єрн, англійський економіст А. Сміт, а також французький політеконом Д. Рікардо.


1. Марксистська концепція соціальної структури суспільства
Найбільш повний розвиток вчення про класи одержало в соціології марксизму, де К. Маркс і Ф. Енгельс обгрунтували економічні причини виникнення класів. Вони стверджували, що розподіл суспільства на класи є результатом суспільного поділу праці і формування приватновласницьких відносин. Утворення класів відбувалося двома шляхами: по- перше, шляхом виділення в родовій громаді експлуататорської верхівки, що спочатку складалася з родової знаті, і, по- друге, шляхом обертання в рабство військовополонених, а також зубожілих одноплемінників, що потрапляли в військову кабалу.

Такий вузький, суто економічний підхід до класів був зафіксований у визначенні сутності даного терміна, а також у визначенні основних ознак поняття „класи”. Класи- „це великі групи людей, що розрізняються за своїм місцем у історично визначеній системі суспільного виробництва, за їхнім ставленням(здебільшого закріпленому й оформленому у законах) до заслбів виробництва, за їх роллю в суспільній організації праці, а отже. За способами одержання і розмірами тієї частки суспільного багатства, яку вони отримують”. Класи- це такі групи людей, з яких одна може привласнювати собі працю інших завдяки відмінностям їх місця у визначеному укладі суспільного господарства.


За марксистською крнцепцією, головна ознака класу- ставлення до засобів виробництва і до власності(чи володіння неволодіння)- визначає роль класів у суспільній організації праці(керуючі і керовані), у системі влади(пануючі і підлеглі), їхньому добробуті(багаті і бідні), а боротьба класів служить рушійною силою суспільного розвитку.

Відповідно до марксистського підходу класи поділяються на основні і неосновні. Основними є класи, існування яких безпосередньо випливає з пануючих у даній суспільно- економічній формації економічних відносин, перш за все відносин власності: раби і рабовласники, селяни і феодали, пролетарі і буржуазія. Неосновні- це залишки колишніх класів у новій суспільно- економічній формації чи класи, що зароджуються, що прийдуть на зміну основу класового розподілу в новій суспільній формації.

Крім основних і неосновних класів, структкрними елементами суспільства є також суспільні(соціальні) верстви чи прошарки. Соціальні верстви- це проміжні чи перехідні суспільні групи, що не мають яскраво вираженого специфічного ставлення до засобів виробництва і, отже, не володіють всіма ознаками класу. Вони можуть бути внутрішньокласовими(частина класу) і міжкласовими. До першого можна віднести велику, середню, дрібну, міську і сільську монополістичну і немонополістичну буржуазію, промисловий і сільський пролетаріат, робочу аристократію і т. д. Історичним прикладом міжкласових верств є „третій стан”(у період визрівання перших буржуазних революцій у Європі), що включало міське міщанство і ремісництво. У сучасному суспільстві це інтелігенція. У свою чергу, міжкласові елементи соціальної структури суспільстваможуть мати і свій внутрішній поділ. Так, інтелігенція може підрозділятися на пролетарську, дрібнобуржуазну і буржуазну. Таким чином дана структура не цілком збігається з класовою. Використання поняття „соціальна верства”, на думку марксистських соціологів, дає змогу конкретизувати структуру суспільства, вказати на її різноманітність, динамізм.незважаючи на економічний підхід до визначення сутності класів у марксистській соціології, певна частина соціологів- марксистів усвідомлювала, що класи- це більш широкі утворення, а виходить, концепція соціально- класової структури суспільства повинна містити в собі політичні, духовні й інші зв’язки і відносини. При більш широкому підході до інтерпретації соціальної структури суспільства з позицій марксистської соціології значне місце приділяється поняттю „соціальні нтереси”. Це реальні життєві прагнення індивідів, груп та інших спільнот, якими вони усвідомлено чи неусвідомлено керуються у своїх діях і які обумовлюють їх об’єктивне становище в соціальній системі. У соціальних інтересах знаходять найбільш узагальнене вираження актуальні потреби представників тих чи інших соціальних спільнот. Усвідомлення інтересів в суспільстві здійснюється в ході процесу соціального порівняння, тобто зіставлення життєвого положення даної групи з життєвим положенням інших соціальних груп.

Для розуміння сутності класів значення має термін „корінні соціальні інтереси”, що відбиває наявність у великих соціальних об’єднань життєво важливих інтересів, що визначають їх існування і суспільне становище.

На підставі вищевикладеного можна визначити, що класи- це великі соціальні групи,що розрізняються за їх роллю у всіх сферах життєдіяльності суспільства, що формуються і функціонують на основі корінних соціальних інтересів. Тим часом класи мають і загальні соціально- психологічні характеристики, ціннісні орієнтації, свій „кодекс поведінки”. Кожна соціальна спільність є суб’єктом діяльності і відносин. Тому класи як соціально- політична спільність мають загальну для всіх своїх членів програму діяльності, що відповідає їхнім корінним інтересам і яку формують їхні ідеологи. Соціальні верстви при такому підході являють собою соціальні спільноти, що об’єднують людей на основі певних приватних інтересів.

2. Теорія соціальної стратифікації та її представники
Марксистському вченню про класи як основу соціальної структури суспільства в сучасній західній соціології протистоять більш продуктивні теорії соціальної стратифікації. Представники цих теорій стверджують, що поняття „клас” придатне лише для аналізу соціальної структури попередніх суспільств, у тому числі й індустріального капіталістичного, однак у сучасному постіндустріальному суспільстві воно „не працює”. Оскільки в цих умовах на основі широкого акціонування,а також „вимивання” основних власників акцій зі сфери управління виробництвом і заміни їх найманими менеджерами відносини власності втратили свою колишню значущість і визначеність.

Тому представники теорій соціальної стратифікації стверджують. Що поняття „клас” у сучасному суспільстві повонно бути замінено поняттями „страта” (від латинського stratum-верства) чи „соціальна група”, а на зміну теорії соціально- класової будови суспільства повинні прийти більш гнучкі теорії соціальної стратифікації.

У сучасній західній соціології соціальна стратифікація розуміється як розташування людей у статусній ієрархії зверху вних за чотирма основними категоріями нерівності: неоднакові прибутки, рівень освіти, доступ до влади, престиж професії.

Виділяють також чотири історичні типи соціальної стратифікації: рабство, касти, стани і класи. Найжорсткіший тип- рабство. Раб- людина,яка є власністю іншої людини. Така форма власності існувала лише один раз в історії. Більш м’який тип- касти. Приналежність до касти була довічною, закріплювалася релігійно, але не економічно чи політично. Власність на людину була відсутня. Касти засновані на довічному прикріпленні до однієї професії. Стани- це юридичне закріплення становища індивіда, де немає власності на людину. Перехід з нижчого у вищий стан можливий при виняткових обставинах, ще при житті. Так, купці(нижчий стан) купували дворянські титули і переходили у вищий стан. Класи, що з’явилися пізніше, знаменують перехід до відкритого суспільства. Приналежність до класу ніяк не оформляється, існує також вільний перехід з одного класу в інший. Своєрідним ліфтом нагору служать гроші. Ттому прибуток стає головним інструментом визначення соціально- економічного становища в суспільстві. Описана вище модель стратифікації характеризує класове, громадянське суспільство.

Взагалі термін „стратифікація” прийшов з геології, де він позначає розташування шарів землі по вертикалі. Соціологія уподібнила будову суспільства будові землі і розмістила соціальні групи(страти) також по вертикалі. Підставою служать рівні доходів: бідняки займають нижчу сходинку, заможні групи населення- середню, а багаті- верхню.

У багатих найбільш привілейовані посади і престижні професії. Як правило, їхня праця оплачується вище і зв’язана з інтелектуальною діяльністю, виконанням управлінських функцій. Вожді, королі, царі, президенти, політичні лідери, великі бізнесмени, вчені і діячі мистецтв складають еліту суспільства. до заможних верств, що складають середній клас, у сучасному суспільстві відносять лікарів, юристів, викладачів, кваліфікованих службовців, середню і дрібну буржуазію. До нижчих верств- некваліфікованих робітників, безробітних, жебраків. Робіиничий клас, відповідно до сучасних суспільних уявлень, становить самостійну соціальну групу, проміжну між середнім і нижчим класами.

Представники вищого класу мають більш високий рівень освіти і більший обсяг влади. Представники ж нижчого класу мають незначну владу, прибутки і рівень освіти. Таким чином, до прибутку, як головного критерію стратифікації сучасного суспільства,додаються ще престиж професії(заняття), обсяг влади і рівень освіти. Уточнімо ці категорії.

Прибуток- це кількість грошових надходжень індивіда чи сімей за визначений період часу(місяць, рік); сума грошей, отримана у вигляді пенсій, аліментів, відрахувань від доходу, гонорарів. Прибутки частіше витрачаються на забезпеченняжиття, але якщо вони досить високі, то накопичуються і перетворюються в багатство.

Багатство- накопичені прибутки, тобто кількість наявних чи упредметнених грошей. В останньому випадку вони називаються рухомим або нерухомим майном. Звичайне багатмтво передається в спадок, його може отримати я к працюючий так і безробітний. Прибуток отримують лише працюючі. Крім них, прибуток є у пенсіонерів і безробітних, але його немає ужебраків. Багаті можуть працювати і не працювати. У тому і в іншому випадках вони є власниками, адже у них є багатство. Головне надбання вищого класу- не прибуток, а накопичене майно. Частка зарплати у багатіїв невелика.

У середнього і нижчого класів головним джерелом існування виступає прибуток, тому що в першого, якщо і є багатство, то воно незначне, а в другого його немає зовсім. Багатство дозволяє не трудитися, а його відсутність змушує працювати заради зарплати.

Сутність влади полягає в здатності нав’язувати свою волю іншим всупереч бажанню інших людей. У складному сучасному суспільстві влада інституціоналізована, тобто захищається законами та традиціями, оточена привілеями і широким доступом до соціальних благ, дає змогу приймати життєво важливі для суспільства рішення, в тому числі закони, як правило, вигідні вищому класу. В усіх сіспільствах люди, що володіють тим чи іншим видом влади- політичною, економічною чи релігійною- становлять інституціоналізовану еліту. Вона визначає внутрішню і зовнішню політику держави, спрямовуючи її у вигідне для себе русло, чого позбавлені інші класи.

Престиж- це повага, якою у суспільній думці користується та чи інша професія, посада, рід заняття. Усі професії, заняття і посади, що існують у даному суспільстві, можна розташувати зверху вниз на сходах професійного престижу. Як правило, професійний престиж визначається інтуїтивно, приблизно. Але в деяких країнах, зокрема в США, соціологи вимірюють його завдяки спеціальним методам. Вони вивчають громадську думку, порівнюють різні професії, аналізують статистику й у підсумку отримують точну шкалу престижу.

3. Моделі теорії соціальної стратифікації суспільства
Отже, прибуток, влада, престиж і освіта визначають сукупний соціально- економічний статус, тобто становище і місце людинии чи групи у суспільстві. У цьому випадку статус виступає узагальненим показником стратифікації. Західні соціологи пропонують різні критерії соціальної стратифікації

Наприклад, німецько- англійський соціолог Р. Дарендорф запропонував свою модель соціальної стратифікації, в основу якої поклав таке поняття як „авторитет”. На його думку, авторитет найбільш точно відбиває відносини влади і боротьби між соціальними групами за владу. Виходячи з цього поняття, Р. Дарендорф поділяє все сучасне суспільство нк керуючих і керованих. У свою чергу, керуючих він поділяє на дві підгрупи: управляючих власників і керуючих невласників- бюрократів- менеджерів. Керована група також різнорідна. У ній учений виділяє, принаймні, дві підгрупи: вищу- „робочу аристократію”, і нижчу- низькокваліфікованих працівників. Між цими двома соціальними групами знаходиться проміжний „новий середній клас”- продукт асиміляції робочої аристократії і службовців з панівного класу- керуючих.

Американський соціолог Б. Барбер, у свою чергу,здійснивстратифікацію суспільства за шістьма показниками:

  1. престиж, професія, влада і могутність;

  2. прибуток чи багатство;

  3. освіта чи знання;

  4. релігійна чи ритуальна чистота;

  5. становище родичів;

  6. етнічна приналежність.

А от французький соціолог А. Турен вважає, що в сучасному суспільстві соціальна диференціація відбувається не стосовно власності, престижу, влади, етносу, а за доступом до інформації. Панівне становище займають ті люди, що мають доступ до найбільшої кількості інформації.

Серед інших теоретичних моделей соціальної стратифікації, прийнятих у західній соціології, найбільш відомою і продуктивною вважається модель американського соціолога У. Уотсона, що з’явилась у результаті досліджень, проведених у 30-х роках у США. Варто сказати, що всі сучасні західні моделв класової структури суспільства певною мірою містять елементи стратифікаційної моделі Уотсона. При проведенні дослідження Уотсон і його колеги спочатку орієнтувались на досить просту трирівневу систему поділу суспільства: вищий, середній, нижчий класи. Однак результати дослідження показали, що доцільно усередині кожного з цих укрупнених класів виділити проміжні. У підсумку модель Уотсона набула такого остаточного вигляду:

  1. Вищий- вищий клас становлять представники впливових і багатих династій, що володіють дуже значними ресурсами влади, багатства і престижу в масштабах держави. Їхнє становище настільки міцне, що не залежить від конкуренції, падінь курсу цінних паперів та інших соціально- економічних змін у суспільстві. Дуже часто представники цього класу навіть не знають точно розмірів своїх імперій.

  2. Нижчий- вищий клас становлять банкіри, видні політики, власники великих фірм, що досягли вищих статусів у ході конкурентної боротьби чи завдяки різним особистим якостям. Вони не можуть бути прийняті у вищий- вищий клас, тому що або вважаються вискочками(з погляду працівників вищого- вищого класу), або не мають достатнього впливу в усіх областях діяльності даного суспільства. Звичайно представники цього класу ведуть жорстоку конкурентну боротьбу і залежать від політичної й економічної ситуацій у суспільстві.

  3. Вищий- середній клас включає процвітаючих бізнесменів, найманих керуючих фірмами, відомих юристів, лікарів, спортсменів, наукову еліту. Представники цього класу не претендують на вплив у масштабах держави, однак у вузьких галузях діяльності їхнє становище досить непохитне. У своїх галузях діяльності вони мають високий престиж. Про представників даного класу звичайно говорять як про багатство нації.

  4. Нижчий- середній клас становлять наймані представники- інженери, середні і дрібні чиновники, викладачі, науковці, керівники підрозділів на підприємствах, висококваліфіковані робітники і т. д. В даний час цей клас у розвинених західних країнах найбільш численний. Соновні його цілі- підвищення статусу в рамках даного класу, успіх і кар’єра. У зв’язку з цим для представників даного класу дуже важливим моментом є економічна, політична та соціальна стабільність у суспільстві. Виступаючи за стабільність, представники цього класу є основною підтримкою існуючої влади.

  5. Вищий- нижчий клас складають в основному наймані працівники, що створюють додаткову вартість у даному суспільстві. Будучи багато у чому залежним від вищих класів щодо одержання засобів для існування, цей клас постійно боровся за поліпшення умов життя. У ті моменти, коли його представники усвідомлювали свої інтереси і об’єднувалися для досягнення цілей, умови їхнього існування поліпшувалися.

  6. Нижчий- нижчий клас становлять злиденні, безробітні, бездомні, іноземні робітники та інші представники маргінальних груп населення.

Досвід використання моделі Уотсона показав, що в даному вигляді вона в більшості випадків неприйнятна для більшості країнСхідної Європи, Росії й України, де в ході історичних процесів складалася інша соціальна структура, існували принципово інші статусні групи. Однак у даний час у зв’язку зі змінами, що відбулися в нашому суспільстві, багато елементів стратифікаційної моделі Уотсона можуть бути використані в ході вивчення складу соціальних класів в Україні. Наприклад, соціальна структура нашого суспільства, виходячи з досліджень Н. М. Римашевської, загалом має такий вигляд:

  1. „Загальноукраїнські елітні групи”, що поєднують володіння власністю в розмірах, порівнянних з найбільшими західними країнами, і засоби владного впливу на загальнонаціональному рівні.

  2. „Регіональні і корпоративні еліти”, що володіють значним за українськими масштабами майном і впливом на рівні регіонів і цілих секторів економіки.

  3. Український „верхній середній клас”, що володіє власністю і прибутками, що забезпечують західні стандарти споживання, домагається підвищення свого соціального статусу й орієнтується на сформовану практику й етичні норми господарських взаємин.

  4. Український „динамічний середній клас”, що володіє доходами, що забезпечують задоволення середньоукраїнських та більш високих стандартів споживання щодо високої потенційної адаптованості, значними соціальними домаганнями і мотиваціями, соціальною активністю й орієнтацією на легальні способи її виявлення.

  5. „Аутсайдери”, що характеризуються низькою адаптацією і соціальною активністю, невисокими прибутками й орієнтацією на легальні способи їх одержання.

  6. „Маргінали”, що характеризуються низькою адаптацією й асоціальними й антисоціальними установками у своїй соціально- економічній діяльності.

  7. „Криміналітет”, що володіє високою соціальною активністю й адаптацією, але при цьому цілком раціонально діє усупереч легальним нормам господарювання

Стратифікаційна модель Римашевської багато в чому схожа з моделлю Уотсона. Це має місце щодо „динамічного середнього класу”, який у сучасній Україні перебуває на стадії формування, що значною мірою визначає існування соціальної нестабільності в нашій країні. Водночас, якщо вдасться підтримувати в Україні такий тип соціальної динаміки, орієнтувати його на поступове переведення соціальних очікувань у відповідні статусні позиції, рівень прибутків, то це буде означати, що „динамічний середній клас” почне трансформуватися в класичну опору стабільності і соціального порядку.

ВИСНОВОК
В соціології існує багато теорій і концепцій соціальної структури суспільства. Історично першою з них виникла марксистська концепція, де провідне місце займає соціально- класова структура суспільства, що являє собою взаємодію трьох основних елементів: класів, суспільних прошарків(верств) і соціальних груп. Ядром цієї структури виступають класи- великі соціальні групи, що виникли в результаті суспільного розподілу праці і формування приватновласницьких відносин. Відповідно до марксистської концепції, головна ознака класу- це ставлення до засобів виробництва і власності, що визначає їх роль у суспільному розподілі праці, системи влади, їх добробут, а боротьба класів виступає рушійною силою суспільного розвитку.

В сучасній західній соціології виникли більш продуктивні теорії соціальної стратифікації, представники яких важають, що поняття „клас” у сучасному суспільстві має бути замінено поняттям „страта” або „соціальна група”, а на зміну теорії соціально- класової будови суспільства мають прийти більш сучасні стратифікаційні теорії, що краще пояснюють соціальну структуру сучасного постіндустріального суспільства.

Виходячи з теоретичних засад сучасної західної соціології, соціальну стратифікацію суспільства розуміють як розшарування людей у статусній ієрархії зверху вниз за чотирма основними критеріями соціальної нерівності: неоднакові доходи, рівень освіти, доступ до влади, престиж професії.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Барбер Б. Структура социальной стратификации и тенденции социальной мобильности// Американская социология.- М.: Прогресс, 1972.

2.Гидденс Э. Стратификация и классовая структура //Социологические исследования.- 1992.- №9.

3. Комаров М. С. Социальная стратификация и социальная структура // Социологические исследования.- 1992.- №7.

4. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура.- К.: Абрис,1996.

5. Шаповал М. Загальна соціологія.- К.: УЦДК,1996.





Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации