Реферат - Вплив людини на біосферу та його результати - файл n1.doc

Реферат - Вплив людини на біосферу та його результати
скачать (149 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc149kb.04.12.2012 06:11скачать

n1.doc




РЕФЕРАТ

на тему:

Вплив людини на біосферу та його результати
2012

ПЛАН

Вступ


  1. Біосфера та її роль в житті людей, основні підходи до вирішення проблеми

взаємовідносин суспільства і природи.


  1. Вплив господарської діяльності людини на біосферу та його результати.




  1. Поняття забруднення. Класифікація забруднень довкілля.




  1. Охорона біосфери - найважливіше завдання сучасності.


Висновки
Використана література
Вступ
Всі живі організми, що населяють нашу планету, існують не самі пособі, вони залежать від навколишнього середовища і відчувають на собі її вплив. Жива природа являє собою складно організовану, ієрархічнасистему. Виділяють кілька рівнів організації життя на нашій планеті інайвищий з них - біосфера. З сучасних позицій біосферу розглядають як найбільш велику екосистему планети, яка підтримує глобальний кругообіг речовин. Стабільність біосфери грунтується на високому різноманітності живих організмів, окремі групи яких виконують різні функції в підтримці загального потоку речовини та розподілі енергії. Однак стабільність біосфери має певні межі, і порушення її регуляторних можливостей загрожує серйозними наслідками. З огляду на те, що в біосфері діють складні системи зворотних зв'язків і залежностей, то, відповідно, в міру посилення тиску на навколишнє середовище, середовище, в свою чергу, відповідає збільшенням зустрічного тиску.

Так, наприклад, людина завжди використовував навколишнє середовище в основному як джерело ресурсів, однак протягом дуже тривалого часу йогодіяльність не мала помітного впливу на біосферу. Лише наприкінці минулого століття зміни біосфери під впливом господарської діяльності звернули на себе увагу вчених. Ці зміни наростали і в даний час обрушилися на людську цивілізацію. Довелося визнати,що навіть життєво важливі для економіки людини ресурси виявляються часом ще важливіше для збереження екологічної рівноваги в біосфері і в кінцевому підсумку - оптимальних природних умов існування і розвиткулюдства, сьогодення і майбутнього поколінь.

Ось чому актуально на сьогоднішній день вивчення проблемивзаємодії людини з навколишнім середовищем. Саме органічна "співпраця" цих двох елементів сприятиме довгому і стабільному існуванню біосфери.

Антропогенні забруднення біосфери різного походження та масштабу (механічні, фізичні, хімічні, біологічні та біотичні) згубно впливають на стан біосфери і здоров'я людини.


  1. Біосфера та її роль в житті людей, основні підходи до

вирішення проблеми взаємовідносин суспільства і природи.
Середовищем проживання та життєзабезпечення людини є планетарне утворення - біосфера, яка розташовується на земній поверхні, формується, функціонує і розвивається завдяки взаємообумовленості та взаємодії Сонця, Землі, Місяця та їх інтегральної енергії. Згідно з поглядами В.І. Вернадського, біосфера є природною сферою, що займає простір, який включає атмосферу (до озоновому шару), гідросферу і літосферу, а також жива речовина: мікроорганізми, гриби, рослинний і тваринний світ. Характеристикою біосфери є постійний кругообіг енергії і речовин, який виник у процесах їх переміщення з одного організаційного рівня на іншій. При цьому спостерігається безперервна трансформація енергії без утворення речовинних відходів.

В сучасній глобальній соціоекосістемі фіксують глобальні, швидкоплинні зміни в навколишньому середовищі, які загрожують цілісності біосфери і виживанню людства. Все більше спостерігаються ознаки змін клімату, складу повітря, руйнуванню озоносфери, порушення віковічних глобальних циклів (вуглецевого, водного, кисневого), посилення спустошення, деградації всіх природних систем. Це обумовлено тим, що зростання суспільних потреб збільшує обсяги забруднюючих речовин (канцерогенів, мутагенів, токсинів тощо), які викидаються у природну сферу, в порушення законів саморегуляції біосфери, і які природа вже не здатна трансформувати до небезпечних. Тому, дуже важливого значення набуває оптимізація відносин людства з природою, в основі якої лежить пошук шляхів знешкодження негативних наслідків антропогенних змін природи.

У науковій літературі існує три різних підходи до вирішення проблеми суперечності між людиною і природою на сучасному етапі і в перспективі. Один з них орієнтований на абсолютне підкорення природи людському суспільству з метою задоволення всезростаючих потреб людей без врахування природних закономірностей. Інший альтернативний напрям проголошує доцільність повного і свідомого підкорення людини природі. Однак такий підхід також не вирішує проблеми взаємовідносин суспільства з природним середовищем, оскільки передбачає відмову від інтенсивного природокористування, який призведе до загибелі від голодної смерті багатьох людей.

Третій погляд на вирішення даної проблеми є найбільш конструктивним. Він передбачає гармонізацію взаємовідносин людського суспільства і природного навколишнього середовища. У даному контексті особливого значення набувають біологічні науки, які є фундаментом сучасної екології. Це зумовлено насамперед тим, що без виявлення та вивчення закономірностей функціонування природних екосистем, кругообігу речовин у біосфері, без дослідження впливу антропогенних факторів на природні екосистеми, на різні види тварин, рослин і окремі організми не можливо вирішити питання охорони живої природи, раціонального використання і відновлення біологічних ресурсовно прийняти науково і логічно обгрунтовані рішення щодо реалізації планів розвитку цивілізації.

Не тільки природа впливає на людину, існує і зворотний зв'язок: людство з його соціальними законами розвитку і потужною технікоюцілком здатне впливати на віковий хід біосферних процесів.

Сучасне уявлення про біосферу як про глобальну саморегулюючої системі було закладено академіком В. Вернадським.

Саморегуляція біосфери - результат здатності живої речовини (організмів) створювати і використовувати в процесі переробки різні речовини,здатності його до відтворення. Розвиток сфери життя забезпечується процесами міграції та перетворення речовини та енергії в грандіозному планетарному кругообігу - біогеохімічних циклах найважливіших елементів із'єднань. Так, біосфера накопичує і перерозподіляє величезні ресурси енергії, перетворюючи земну поверхню, прилеглу до неї атмосферу,гідросферу.

Безумовно, біосфера має в своєму розпорядженні величезними ресурсами для власного розвитку, що дозволяють в широких межах збереження балансів речовини іенергії, екологічної рівноваги. Власне, ця обставина і дозволило економіці людини не "вважатися" з ресурсами біосфери, оскількисама вона ще поки справляється із впливи.

Справжні зрушення в біосферних процесах почалися в XX столітті в результаті чергової промислової революції. Бурхливий розвиток енергетики,машинобудування, хімії, транспорту призвело до того, що людська діяльність стала порівнянна за масштабами з природними енергетичними та матеріальними процесами, що відбуваються в біосфері. Інтенсивність споживання людством енергії і матеріальних ресурсів зростає пропорційно чисельності населення і навіть випереджає його приріст.

Уявлення про природу як про бездонною комори, звідки можнабезмірно і безоплатно черпати ресурси для розвитку виробництва, невідповідає дійсності. Зміни компонентів біосфери. Її балансів, не повинні виходити за певні межі, інакше під загрозоювиявляться склалися еволюційно взаємозв'язку, властиві біосфері яксистемі. Саморегуляція її не безмежна, а незворотні зміни чреватінебезпекою для майбутнього існування людства.


  1. Вплив господарської діяльності людини на біосферу

та його результати.
Навколішнє середовище – це частина земної природи, з якою людське суспільсто беспосередньо взаємодіє у своєму житті і виробничій діяльності. Сучасне розуміння взаємовідносин між людиною і довкіллям є ширшим порівняно з традиційним розумінням відносин”людина-природа” і “людина-навколишнє середовище”, оскільки відображає реальне середовище, яке оточує нас. Ми давно не живемо у природі, а перебуваємо у середовище антропогенно зміненому, трансформованому під вплив діяльності людини. Таким чином, відносини “людина-довкілля” дозволяють враховувати багатшу палітру людських зв’язків зі світом, аніж поєднання “людина-природа”.

З появою людей на Землі почався вплив їхньої діяльності на кругообіг речовин та енергетичгий обмін у біосфері. На відміну від інших організмів, людина – це особливий біологічний вид, який впливає на природу не лише процесами обміну речовин у живій природі, тобто біологічним обміном, а й трудовою діяльністю. Вплив її пов’язаний не тільки з ростом народонаселення, а й з технічною оснащеністю та вмінням організовувати працю.

В умовах науково-технічного прогресу значно ускладнились взаємовідносини суспільства з природою. Людина отримала можливість впливати на хід природних процесів, підкорила сили природи, почала опановувати майже всі доступні відновні і невідновні природні ресурси, але разом з тим забруднювати і руйнувати довкілля.

За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), із більш ніж 6 млн. відомих хімічних сполук практично використовується до 500 тис. сполук; із них біля 40 тис. мають шкідливі для людини властивості, а 12 тис. є токсичними.

До кінця XX в. забруднення навколишнього середовища відходами, викидами, стічними водами всіх видів промислового виробництва, сільського господарства, комунального господарства міст набуло глобального характеру і поставило людство на грань екологічної катастрофи.

Втручання людини у природні процеси різко зростає і може спричиняти зміну режиму ґрунтових і підземних вод у цілих регіонах, поверхневого стоку, структури грунтів, інтенсифікацію ерозійних процесів, активізацію геохімічних та хімічних процесів у атмосфері, гідросфері та літосфері, зміни мікроклімату тощо. Сучасна діяльність, наприклад, будівництво гідротехнічних споруд, шахт, рудників, доріг, свердловин, водойм, дамб, деформація суші ядерними вибухами, будівництво гігантських міст, обводнення і озеленення пустель, та інші повсякденні аспекти діяльності людини, вже викликали значні видимі і приховані зміни довкілля.

Біосфера – природна область розповсюдження життя на Землі з нижнім шаром атмосфери, гідросфери та верхнім шаром літосфери, які не зазнали техногенного впливу.

Велике значення для біосфери має кругообіг азоту, сірки, фосфору; діяльність людини прискорює їх кругообіг. Головна причина прискорення – використання фосфору у мінеральних добривах, що призводить до переудобрення окремих земельних ділянок. При еутрифікації – надудобренні відбувається бурхливе розмноження водоростей – „цвітіння” води. Така діяльність призводить до зменшення кількості розчиненого у воді кисню. Продукти обміну водоростей знищують рибу та інші організми. Промислові підприємства, двигуни внутрішнього згоряння, котельні, електричні теплові станції викидають в атмосферу багато нітратів, сульфатів. Потрапляючи на землю разом з дощем, вони утворюють „кислотні дощі”, які засвоюються рослинами або негативно впливають на їх розвиток і поражають їх. Щорічно в процесі господарської діяльності людини для створення первинної продукції біосфери використовують при фотосинтезі 1% води, що потрапляє у вигляді опадів. Людина тільки для побутових і промислових потреб використовує 20 мм опадів – 2,5% загальної їх кількості за рік.

З кінця XIX ст. інтенсивно будувались і продовжувжують будуваватися міста, інфікувались сільські райони, невиправдано знищувалися і знищуються ліси, болота, дикоросла рослинність, дикі тварини. Все це приводить до знищення різноманітних екосистем, накопичення відходів, які мінералізуються деструкторами. До кругообігу долучаються штучні речовини, що істотно порушують природний кругообіг. Безперервно зростає споживання енергії за рахунок енергоресурсів Землі(вугілля, нафта, газ), виникають і використовуються в значних обсягах транспорті системи, нарощують промисловий потенціал і використання природних ресурсів. Відбувається масове накопичення відходів, порушується кругообіг речовин, рідкі високотоксичні метали(ртуть, свинець, та ін) у значних обсягах розсіюються в компонентах біосфери. Внаслідок такої господарської діяльності людини біосфера замінена на техносферу. До цього значною мірою спричинилися такі фактори: демографічний вибух, урбанізація населення, науково-технічний прогрес, екологічно нераціональне ведення господарської діяльності, помилки в плануванні, слабкий контроль і управління справами навколишнього середовища, низький рівень природоохоронного законодавства й екологічної освіти та ін. Тут на особливу увагу заслуговує система екологічної підготовки інженерних кадрів, які несуть пряму відповідальність за неекологічність експлуатованих технологій і машин. Збалансованість взаємовідносин людини з видами, популяціями та спільнотами може бути досягнута за рахунок комплексних зусиль з боку людини шляхом екологічної регламентації господарської діяльності, цілеспрямованого, екологічно виправданого впливу на види, популяції та екосистеми, шляхом екологічного виховання підростаючих поколінь. Завдяки цьому може бути розв’язано багато проблем господарської діяльності суспільства:

1) інтесифікація виробництв ряду галузей;

2) збереження та заощадження сировини;

3) охорона історичних та архітектурних пам’ток;

4) збільшення часу експлуатації промислових та житлових комплексів;

5) збільшення тривалості життя та зниження захворюваності людей в умовах урбанізованого середовища, вдосконалення механізмів взаємодії суспільства і природи.

Безперервність життя на Землі забезпечується унікальною здатністю живих істот створювати і підтримувати внутрішнє середовище, здійснювати обмін речовин за зпадковістю своїм нащадкам. Взаємовідносини в людини з видами, полуляціями, спільнотами в наш час є екологічно небезпечними. Внаслідок цього відбуваються значні втрати врожаю через надмірне розмноження шкідників, значних збитків завдають живі організми сировині, матеріалам, техніці, будівлям та спорудам, скорочується чисельність та зникають окремі види тварин і рослин, виникає екологічний дискомфорт урбанізованого середовища, що поглиблює стресові ситуації, зростає рівень захворюваності людей.

Втручання людини в природні процеси в біосфері, маючи на увазі небажані для екосистем антропогенні зміни, можна поділити за такими видами забруднень:

• інградієнтне забруднення як сукупність речовин, кількісно чи якісно ворожих природним біоценозам (інградієнт – складова частина суміші);

• Параметричне забруднення, пов”язане зі зміною якісних параметрів навколишнього середовища (параметр навколишнього середовища – одна з його властивостей, рівень шуму, радіації, освітленості);

• Біогенетичне забруднення, що полягає у впливі на склад та структуру популяції живих організмів;

• Стаціально-деструкційне забруднення (стація – місце існування популяції, деструкція – руйнування) являє собою зміну ландшафтів та екологічних систем в процесі природокористування.

Наслідки антропогенної діяльності проявляються у виснаженні природних ресурсів, забрудненні біосфери відходами виробництва, руйнуванні природних екосистем, зміні структуриповерхні Землі, зміні клімату. У відповідності зі зміною щільностінаселення змінюється і ступінь впливу людини на навколишнє середовище. Присучасному рівні розвитку продуктивних сил діяльність людськогосуспільства позначається на біосферу в цілому. Так, можна навести конкретніприклади впливу людини на навколишнє середовище, що мають незворотнінаслідки.

Сьогодні за даними вчених щорічно у світі в результаті діяльності людинив атмосферу надходить 25,5 млрд. т. оксидів вуглецю, 190 млн. т. оксидівсірки, 65 млн. т оксидів азоту, 1,4 млн. т фреонів, органічні сполуки свинцю, вуглеводні, у тому числі канцерогенні, велика кількість твердихчастинок (пил, кіптява, сажа).

Глобальне забруднення атмосферного повітря позначається на стані природних екосистем, особливо зеленого покриву нашої планети. Кислотні дощі, викликані головним чином діоксидом сірки та оксидамиазоту, завдають величезної шкоди лісовим біоценозу. Основна причиназабруднення атмосфери - спалювання природного палива і металургійневиробництво. Якщо в XIX і на поч. ХХ століття надходять у навколишнє середовище продукти згоряння вугілля та рідкого палива майже повністю асимілювалися рослинністю Землі, то в даний час вміст продуктів згоряння неухильно зростає.

Вміст вуглекислого газу в атмосфері за останні 100 років збільшилася більш ніж на 10%. Вуглекислий газ перешкоджає теплового випромінювання вкосмічний простір, створюючи там так званий "парниковий ефект", тобто збільшення середньої температури атмосфери на кілька градусів, щоздатне викликати танення льодовиків полярних областей, підвищення рівня Світового океану, зміна його солоності, температури та іншінесприятливі наслідки.

Вода - найпоширеніше неорганічне з'єднання на планеті, вода --основа всіх життєвих процесів, єдине джерело кисню в головному рушійний процесі на Землі - фотосинтезі. Масштаби використання водних ресурсів швидко збільшуються. Це пов'язано зі зростанням населення і поліпшенням санітарно-гігієнічних умов життя людини, розвитку промисловості і зрошуваного землеробства. Добове споживання води на господарсько-побутові потреби в сільській місцевості становить 50 л на 1 особу, у містах - 150 л. Промисловість поглинає 85% всієї води, що витрачається у містах, залишаючи на господарсько-побутовіцілі близько 15%. Ще більше води необхідно для зрошення. Крім високого рівня витрат, браку води зростає її забруднення внаслідок викиду у річки відходів промисловості і особливо хімічного виробництва і комунікаційних стічних вод.

Постраждав також грунтовий покрив: у результаті розвитку господарської діяльності людини відбувається забруднення, зміна складу грунту інавіть її знищення (ерозія).

У своєму прагненні створити більш сприятливі умови свого існування людство завдало непоправної шкоди тваринному і рослинному світу: з лиця землі зникли цілі види. Необхідно пам'ятати, що кожний вид займає певне місце вбіоценозі, в ланцюзі харчування, і замінити його не може ніхто. Зникнення тогоабо іншого виду веде до зменшення стійкості біоценозів і біосфери вцілому.

Таким чином, прагнучи до поліпшення умов свого життя людство постійно нарощує темпи матеріального виробництва, не замислюючись про наслідки, які можуть призвести до загрозою існування як біосфери, так і самої людини.

Економічна сторона цього питання виглядає наступним чином. Пригосподарському розвитку, поки не досягнуть "поріг", за яким вжепорушується нормальний розвиток екологічних систем, збереженняекологічних взаємозв'язків, нам часто видається, що економікарозвивається ефективно. Тому що мірило тут - витрати виробництва. (А якщо ми не обтяжує себе тим, щоб, наприклад, створювати складні ідорогі очисні споруди, скидаємо стічні води просто в річки і водойми - немає додаткових витрат.) Але якщо і далі намагатисярости економічно, не зберігаючи, не заповнюючи ресурси біосфери, то, якпоказують розрахунки, з неминучістю настане руйнування економіки,оскільки економічний збиток тільки від забруднення природи перевищить всіекономічні ефекти, отримані в процесі виробництва. Ось чомулюдство вступає зараз у таку стадію економічного розвитку, количастина наших господарських ресурсів повинна бути звернена на те, щоб увідомому сенсі допомагати природі у справі поповнення її ресурсів.

Таким чином, говорячи про ресурси біосфери як непоправних багатства людства, хотілося б підкреслити, що зі зберігання їх можливо тільки на шляху економного, ефективного і комплексного використання природних ресурсів у процесі відтворення в економіцілюдини.


  1. Поняття забруднення. Класифікація забруднень довкілля.


Поява в природному середовищі нових компонентів, викликана діяльністю людини або грандіозними природними явищами (наприклад, вулканічною діяльністю), характеризують терміном забруднення. У загальному вигляді забруднення - це наявність у навколишньому середовищі шкідливих речовин, що порушують функціонування екологічних систем або їхніх окремих елементів і понижують якість середовища з погляду проживання людини, або ведення нею господарської діяльності. Отже, під забрудненням навколишнього середовища розуміють надходження в біосферу будь-яких твердих, рідких і газоподібних речовин або видів енергії (теплоти, звуку, радіоактивності і т.п.) у кількостях, що шкідливо впливають на людину, тварин і рослини як безпосередньо, так і непрямим шляхом, та можуть виводити її системи зі стану рівноваги.

Екологічна дія забруднюючих агентів може виявлятися по-різному; вона може зачіпати або окремі організми, або популяції, біоценози, екосистеми і навіть біосферу в цілому. Розрізняють природне й антропогенне забруднення. Природне забруднення виникає в результаті природних причин - виверження вулканів, землетрусів, катастрофічних повеней і пожеж. Антропогенне забруднення - результат діяльності людини. В даний час загальна потужність джерел антропогенного забруднення в багатьох випадках перевершує потужність природних.

Безпосередньо об'єктами забруднення (акцепторами забруднених речовин) є основні компоненти екотопу (місце існування біотичного угруповання): атмосфера, вода, грунт. Опосередкованими об'єктами забруднення (жертвами забруднення) є складові біогеоценозу: рослини, тварини, гриби, мікроорганізми.

Втручання людини в природні процеси в біосфері, котре викликає небажані для екосистем антропогенні зміни, можна згрупувати за наступними видами забруднень:

• інгредієнтне забруднення — забруднення сукупністю речовин, кількісно або якісно ворожих природним біогеоценозам (інгредієнт - складова частина складної сполуки або суміші);

• параметричне забруднення пов'язане зі зміною якісних параметрів навколишнього середовища (параметр навколишнього середовища - одна з його властивостей, наприклад, рівень шуму, радіації, освітленості);

• біоценотичне забруднення полягає у впливі на склад та структуру популяції живих організмів;

• стаціально-деструкційне забруднення (стація — місце існування популяції, деструкція - руйнування) викликає зміну ландшафтів та екологічних систем в процесі природокористування, полягає у деструктивному впливі на місця існування популяцій у результаті використання природних ресурсів.

Фахівці по різному класифікують забруднення природного середовища, в залежності від того, який принцип беруть за основу класифікації, зокрема - за типом походження, за часом взаємодії з довкіллям, за способом впливу.

За просторовим поширенням (розміру охоплюючих територій) забруднення поділяють на:

• Локальні забруднення характерні для міст, значних промислових підприємств, районів видобутку тих або інших корисних копалин, значних тваринницьких комплексів.

• Регіональні забруднення охоплюють значні території й акваторії, що підлягають впливу значних промислових районів.

• Глобальні забруднення частіше всього викликаються атмосферними викидами, поширюються на великі відстані від місця свого виникнення і створюють несприятливий вплив на крупні регіони, а іноді і на всю планету.

За силою та характером дії на навколишнє середовище забруднення бувають:

• фонові;

• імпактні;

• постійні (перманентні);

• катастрофічні.

За джерелами виникнення забруднення поділяють на:

• промислові (наприклад, SО2);

• транспортні (наприклад, альдегіди вихлопів автотранспорту);

• сільськогосподарські (наприклад, пестициди);

• побутові (наприклад, синтетичні мийних засобів).

За типом походження:

• Фізичні забруднення - це зміни теплових, електричних, радіаційних, світлових полів у природному середовищі, шуми, вібрації, гравітаційні сили, спричинені людиною.

• Механічні забруднення - це різні тверді частки та предмети (викинуті як непридатні, спрацьовані, вилучені з вжитку).

• Хімічні забруднення - тверді, газоподібні й рідкі речовини, хімічні елементи й сполуки штучного походження, які надходять - у біосферу, порушуючи встановлені природою процеси кругообігу речовин і енергії.

• Біологічні забруднення - різні організми, що з'явилися завдяки життєдіяльності людства - бактеріологічна зброя, нові віруси (збудники СНІДу, хвороби легіонерів, епідемій, інших хвороб, а також катастрофічне розмноження рослин чи тварин, переселених з одного середовища в інше людиною чи випадково. Оскільки вище вже була дана характеристика деяких забруднювачів довкілля, ми мусимо зупинитися на найбільш характерних для нашої держави.

Джерелами забруднюючих речовин є промислові підприємства, об'єкти паливно-енергетичного комплексу, а також викиди комунально-побутового господарства, транспорту. Значної шкоди природі завдають викиди в атмосферу і скиди стічних вод металургійних, металообробних і машинобудівних заводів. Велику небезпеку приховують стічні води хімічної, целюлозно-паперової, харчової, деревообробної, нафтохімічної промисловості, викиди теплових електростанцій, хімічні речовини, які використовуються у сільському господарстві. Автомобільний транспорт є основним джерелом забруднень важкими металами і токсичними вуглеводнями. Зростання обсягів морських перевезень, в першу чергу збільшення потоків нафтоперевезень, нарощування видобутку корисних копалин у шельфі Світового океану призвело до забруднення морів і океанів.

Серед інгредієнтів забруднення — тисячі хімічних сполук, особливо важкі метали та оксиди, токсичні речовини та аерозолі. Різні джерела викидів можуть бути однаковими за складом і характером забруднюючих речовин. Так вуглеводні надходять у атмосферу і при спалюванні палива, і від нафтопереробної промисловості, і від газовидобувної промисловості.

Джерела забруднюючих речовин різноманітні, також багаточисельні види відходів і характер їхнього впливу на компоненти біосфери. Біосфера забруднюється твердими відходами, газовими викидами і стічними водами металургійних, металообробних і машинобудівних заводів. Величезної шкоди завдають водяним ресурсам стічні води целюлозно-паперової, харчової, деревообробної, нафтохімічної промисловості. Розвиток автомобільного транспорту призвів до забруднення атмосфери міст і транспортних комунікацій важкими металами і токсичними вуглеводнями, а постійне зростання масштабів морських перевезень викликало майже повсюдне забруднення морів і океанів нафтою і нафтопродуктами. Масове застосування мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин призвело до появи отрутохімікатів в атмосфері, ґрунтах і природних водах, забрудненню біогенними елементами водойм, водотоків і сільськогосподарської продукції (нітрати, пестициди і т.п.). При гірських розробках на поверхню землі витягаються мільйони тонн різноманітних, найчастіше фітотоксичних гірських порід, що утворюють терикони і відвали, що пилять і горять . В процесі експлуатації хімічних заводів і теплових електростанцій також утворюються величезні кількості твердих відходів (недогарок, шлаки, золи і т.п.), що складуються на великих площах, вчиняючи негативний вплив на атмосферу, поверхневі і підземні води, грунтовий покров (пилування, виділення газів і т.п.).

Одну з вдалих класифікацій забруднення запропонував Р. Пірсон. Вона включає тип забруднення, його джерело, наслідки та засоби контролю. За цими ознаками виділяються наступні типи забруднювачів, а саме:

• стічні води та інші нечистоти, які поглинають кисень,

• носії інфекцій,

• речовини, які представляють поживну цінність для рослин,

• органічні кислоти та солі,

• твердий стік,

• радіоактивні речовини.

Прийнято розрізняти антропогенні забруднювачі, які можуть руйнуватись біологічними процесами та ті, що не піддаються руйнуванню. Перші надходять до природних кругообігів речовин і тому швидко зникають або піддаються руйнуванню біологічними агентами. Другі не включаються до природних кругообігів речовин, а тому руйнуються організмами у харчових ланцюгах.

Забруднення довкілля поділяють на природні, які викликані якими-небудь природними, часто катастрофічними, причинами (виверження вулканів, селеві потоки тощо), і антропогенні, які виникають у результаті діяльності людини.


  1. Охорона біосфери - найважливіше завдання сучасності.


Тривалий час люди вважали, що з природи можна брати її багатства, не піклуючись про їх відновлення. Будуючи, ми руйнували і руйнуємо основи самого життя, змінюємо біосферу, яка тепер стала протидіяти людству за своїми законами. Так, якщо війна між людьми це геноцид, то війна проти природи - терацид (гр. терра - земля) - війна проти самої Землі.

Зміни в природі супроводжують людство на всіх етапах розвитку цивілізації - первіснообщинному, рабовласницькому, феодальному і капіталістичному. На початку розвитку цивілізації шкода, нанесена людьми природі, була незначною. З розвитком техніко-технологічної могутності людей руйнації у природі зростали.

Розуміючи це, в багатьох країнах вже у XVIII-XIX ст.ст. століттях з'явилися закони, які регламентували відношення людини до природи, її ресурсів, компонентів. Виникла необхідність наукового аналізу змін, породжених діяльністю людей, тобто антропогенних змін (гр. антропос - людина, генос - породжувати). Ці зміни стали настільки очевидними, що у 1913 р. у Швейцарії був скликаний Перший Міжнародний з'їзд з охорони природи.

Катастрофічні зміни у природі, що виникли на початку XX ст. - світові війни, революції в багатьох країнах світу призвели до знищення природних ресурсів і руйнації світового господарства, а потім для його відновлення знову знадобилися величезні природні ресурси, що бралися з природи. Це призвело у 50-60 рр. ХХ ст. до початку глобальної кризи, яка стала результатом суперіндустріалізації та супер-мілітаризації всіх сфер людської діяльності. Виникли всесвітні актуальні проблеми збереження природи як єдиного цілого.

Тепер людство стало геологічною, космічною силою, яка змінює всі природні сфери - літосферу, атмосферу, гідросферу планети - її географічну оболонку. Катастрофа в тому, що відбувається отруєння всіх сфер існування живих істот і передусім людини. Інтенсивність життя в Світовому океані зменшилася на 30%, тому що в нього щорічно потрапляє близько 600 млрд т отруйних речовин. З атмосфери вилучається близько 80% кисню, який продукується наземною рослинністю. Саме тому в 1994 р. було прийняте рішення ООН про зменшення використання органічних видів палива для виробництва енергії. Збереження природи як єдиного цілого стало найактуальнішою проблемою сучасності.

Сформувалися глобальні біосферні проблеми: демографічні - перенаселеність при відсутності екологічно збалансованих, нешкідливих технологій; соціально-економічні - безмежне зростання потреб людства, які виснажують природу, і тому важлива думка відомого ученого академіка М. Амосов проте, що людство повинно неминуче обмежити свої потреби, якщо хоче жити далі. Без цього всі існуючі проблеми ще більше загостряться - атмосферні - хімічне забруднення, виникнення парникового ефекту, руйнація озоносфери; гідросферні - виснаження запасів прісної води, забруднення Світового океану; літосферні - руйнація ґрунтів, нераціональне використання земних надр, надзвичайної сили землетруси та виверження вулканів; мінерально-енергетична криза, яка призвела до виснаження відомих покладів корисних копалин та до руйнації біосферних зв'язків між рослинним і тваринним світами, і як наслідок - зникнення багатьох видів рослин і тварин.

Ці проблеми були розглянуті на всесвітньому форумі 1992 р. в Ріо-де-Жанейро і запропоновано ряд заходів, концепцій подальшого розвитку людської цивілізації. Одним з центральних положень збереження екологічної рівноваги між природою та людством сталаконцепція збалансованого, або гармонійного, сталого розвитку, яка регламентує екологічну поведінку кожної держави, вимагає дотримання певних меж використання природних ресурсів, забруднення довкілля.

Але, на жаль, вони виконані не були, про що велася мова через 10 років, у 2002 р., на Йоханесбурзькому саміті, присвяченому існуючим невирішеним і майбутнім екологічним проблемам. Підкреслювалося, що найважливішою проблемою сучасності є екологічна безграмотність населення планети - від найвищих посадовців до пересічної людини, відсутність екологічної культури. Це є основою кризової ситуації на планеті.

По-перше, - посилення парникового ефекту - потепління, що супроводжується таненням світових льодовиків на полюсах, вершинах гір, а отже, виникають повені, шторми, катастрофічні зливи. По друге, - триваюче руйнування озонової сфери над планетою через викиди речовин, які реагують з озоном. Ряд міжнародних конвенцій з цих проблем не виконуються. Зокрема Кіотська угода, пов'язана з подоланням проблем забруднення атмосфери, а отже, з парниковим ефектом, Віденська та Монреальська конвенції, спрямовані проти руйнування озоносфери. Майже всі економічно розвинуті держави Європи, зокрема Україна, ратифікували їх, а отже, зобов'язалися виконувати її вимоги.

Охорона навколишнього середовища та завдання відновлення природних ресурсівповинні передбачати: вдосконалення технології та видобутку природних ресурсів; максимально повне і комплексне вилучення з родовища всіх корисних компонентів; рекультивацію земель після використання родовищ; економічне і безвідходне використання сировини у виробництві; глибоке очищення і технології використання відходів виробництва; вторинне використання матеріалів після виходу виробів з вживання; використання технологій, що дозволяють витяг розсіяних мінеральнихречовин; використання природних копалин та замінників дефіцитних мінеральнихсполук; замкнуті цикли виробництва (розробку і застосування); застосування енергозберігаючих технологій;раціональну стратегію боротьби з шкідниками, знання та дотриманняагротехнічних прийомів, дозування мінеральних добрив, добре знання екологічних агроценозів і процесів, що відбуваються в них, а також на їх кордонах з природними системами; розробку і використання нових екологічно чистих джерел енергії.

В цілому завдання охорони навколишнього середовища повинні передбачати: локальний і глобальний логічний моніторинг, тобто вимірювання і контрольстану найважливіших характеристик стану навколишнього середовища, концентраціїшкідливих речовин в атмосфері, воді, грунті; відновлення і збереження лісів від пожеж, шкідників, хвороб;розширення та збільшення числа заповідників, зон еталонних екосистем,унікальних природних комплексів;охорону і розведення рідкісних видів рослин і тварин;широке просвітництво та екологічна освіта населення;міжнародне співробітництво у справі охорони навколишнього середовища.

Така активна робота у всіх галузях людської діяльності зформування дбайливого ставлення до природи, розробка раціонального природокористування зможуть вирішувати екологічні проблеми сьогоднішнього дня і перейти до гармонійної співпраці з Природою.

Висновки
Людина почала негативно впливати на природу з того моменту, як виділилася з тваринного світу, але в біосфери вистачало асиміляційного потенціалу , щоб протистояти цим діям. В ХХ ст. в результаті господарській діяльності і завдяки інтенсивному розвитку економіки вибухнула глобальна екологічна криза, що загрожує існуванню біосфери і людства.

Господарська діяльність людини змусила її переосмислити ставлення до біосфери, почати глибоке вивчення походження та розвитку складних взаємозв’язків і процесів у навколишньому середовищі, шукати шляхи ефективної діяльності суспільства в біосфері.

Біосфера як сума всіх видів на Землі багато сильніше кожного вокремо, тому вона завжди рано чи пізно стабілізує йогочисельність, а якщо потрібно, то і скоротить її до прийнятного дляінших рівня - це і є основний принцип рівноваги в живій природі.

Проте людство в своєму прагненні до поліпшення умовіснування постійно нарощує темпи матеріального виробництва, незамислюючись про наслідки. Наприклад, сучасна людина збільшила обсяг звичних для природи забруднень настільки, що вона не встигає їх переробляти. Мало того, він став виробляти такі забруднення, для переробки яких в природі поки немає відповідних видів, а для деяких забруднень, наприклад радіоактивних, їх ніколи і не з'явиться. Тому «відмову» біосфери переробляти плоди людської діяльності неминуче буде діяти як дедалі наростаючий ультимативний фактор відносно людини. Тому майбутнє людини як біологічного виду передбачено: екологічна криза і зниження чисельності.

В історичному плані виділяють декілька етапів зміни біосфери людством, які увінчались екологічними кризами та революціями, а саме: вплив людства на біосферу як звичайного біологічного виду; надінтенсивне полювання без змін екосистем у період становлення людства; зміни екосистем внаслідок процесів, що відбуваються природнім шляхом: випасання, посилення росту трав шляхом випалювання тощо; інтенсифікація впливу на природу шляхом розорювання грунтів та вирубування лісів; глобальні зміни всіх екологічних компонентів біосфери в цілому.

Вплив людини на біосферу зводиться до чотирьох головних форм:

1) зміна структури земної поверхні (розорювання степів, вирубування лісів, меліорація, створення штучних водойм та інші зміни режиму поверхневих вод тощо);

2) зміна складу біосфери, кругообігу і балансу тих речовин, які її складають (добування корисних копалин, створення відвалів, викиди різних речовин у атмосферу та водойми);

3) зміна енергетичного, зокрема теплового, балансу окремих регіонів земної кулі і всієї планети;

4) зміни, які вносяться у біоту (сукупність живих організмів) внаслідок знищення деяких видів, руйнування їх природних місць існування, створення нових порід тварин та сортів рослин, переміщення їх на нові місця існування тощо.
Використана література


  1. Мягченко О.П. Основи екології: підруч. – К.:Центр учбової літератури, 2010. – 311 с.

  2. Царик Т. Є., Файфура В.В. Основи екології.Електронна версія – Тернопіль, 2009.

  3. Кучерявий В.П. Екологія. — Львів: Світ, 2000 — 500 с: іл. Бібліогр.: с 480.

  4. Білявський Г. О. та ін. Основи екології: Підручник / Г. О. Білявський, Р. С. Фурдуй, І. Ю. Костіков. - К.: Либідь, 2004. - 408 с. 

  5. Білявський Г.О., Бутченко Л.І., Навроцький В.М. Основи екології: теорія та практикум: Навчальний посібник. – К.: Лібра, 2002. – 352 с.

  6. Разумова Є.Р. Екологія. Курс лекцій. М.: МІЕМП, 2006. 

  7. Красилів В.А. Охорона природи: принципи, проблеми, пріоритети. М.: Наука, 1998.

  8. Царенко О.М., Нєсветов О.О., Кабацький М.О. Основи екології та економіки природокористування: Навч. посібник – Суми: Університетська книга, 2001. – 326с.

  9. Толстоухов А.В., Хилько М.І. Екобезпечний розвиток. – К.: Знання України, 2001.

  10. Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія. Охорона природи: Словник-довідник. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. – 550 с.

  11. Назарук М.М. Основи екології та соціоекології. – Львів: Афіша, 1999. – 255 с.

  12. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник / За ред. К.М. Ситника. – К.: Вища школа, 2001. – 358 с.

  13. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології: Навчальний посібник – К.: МАУП, 2002. – 296 с.

  14. Крисаченко В.С. Людина і біосфера: основи екологічної антропології: Підручник. – К.: Заповіт, 1998. – 352 с.

  15. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія: Навчальний посібник. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2003. – 416 с.

  16. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. – 203 с.

  17. Джигирей В.С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища (Екологія та охорона природи). Підручник. – Львів: Афіша, 2001. – 272 с.

  18. Голуб А. А., Струкова Е. Б. Экономика природных ресурсов. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 319 с.

  19. Голубець М.А. Від біосфери до соціосфери. – Львів: Поллі, 1997. – 251с.

  20. Винокурова Н.Ф., Трушин В.В. Глобальная экология. – М.:Просвещение,1998. –270 с.

  21. Гаев. А. Я., Самарина В. С. Наши следы в природе. – М.: Недра, 1991. – 154 с.

  22. Акимова Т.А., Хаскин В.В. Экология: Учеб. для вузов. – М.: ЮНИТИ, 2001.– 566 с.

  23. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екологічних знань: Підручник. – К.: Либідь, 2000. – 320 с.

  24. Гумилев Л.В. Этногенез и биосфера Земли. – М.: Рольф, 2001. – 560 с.




Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации