Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління - файл n1.doc
Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управлінняскачать (1006.3 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc
СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ ЗМІСТ
ВСТУП
1. Стратегічне управління: сутність та передумови виникнення
1.1. Зміна завдань управління підприємством1.2. Розмаїття підприємств1.3. Необхідність формування стратегічного мислення менеджерів1.4. Еволюція розуміння та передбачення майбутнього підприємств1.4.1. Поточне планування та бюджетування
1.4.2. Довгострокове планування
1.4.3. Стратегічне планування
1.4.4. Стратегічне управління
2. Стратегічний аналіз
2.1. Основні підходи до розуміння середовища організації2.2. Зовнішнє середовище організації2.3. Проміжне середовище організації2.4. Внутрішнє середовище організації2.5. Визначення конкурентоспроможності підприємства2.6. Складання стратегічного балансу та сутність SWOT-аналізу2.7. Прогнозування в системі стратегічного управління 3. Розробка цілей, стратегій та формування стратегічного набору підприємства
3.1. Стратегічне управління як реалізація цільового підходу3.2. Роль, значення, сутність і місце мети у стратегічному управлінні3.3. Місія, генеральна мета підприємства3.4. Класифікація цілей3.5. “Дерево цілей” підприємства3.6. Сутність стратегії3.7. Стратегічний набір3.7.1. Загальні та загальноконкурентні стратегії3.7.2. Продуктово-товарні стратегії3.7.3. Ресурсні стратегії3.7.4. Функціональні стратегії 4. Стратегічне планування
4.1. Основні підходи до формулювання стратегій4.2. Мета та принципи стратегічного планування4.3. Бар’єри стратегічного планування4.4. Моделі стратегічного планування4.5. Зміст і структура стратегічного плану 5. Підсистеми забезпечення стратегічного управління
5.1. Організаційне забезпечення стратегічного управління і внесення змін до організаційних структур управління5.1.1 Стратегія і структура: характеристика взаємозв’язку5.1.2. Характеристика ОСУ стратегічного типу5.1.3. Формування ОСУ стратегічного типу5.1.4. Етапи формування ОСУ стратегічного типу5.2. Фінансово-економічні аспекти реалізації стратегічних планів і програм5.3. Соціально-психологічне забезпечення процесів стратегічного управління та формування стратегічної поведінки персоналу5.4. Інформаційно-аналітичне забезпечення стратегічного управлінняЛІТЕРАТУРА ВСТУП Останніми роками вже досить багато написано про стратегії, стратегічне планування та управління. У захід-ній та східній теорії управління стратегічна діяльність ви-знана як окремий, перспективний предмет дослідження. В умовах України теорія і практика стратегічної діяльно-сті та управління нею ще не зайняли належного місця. Думки більшості керівників підприємств щодо потреби освоєння та застосування стратегічного управління в умовах діяльності вітчизняних підприємств коливаються від ствердження про неможливість використання досвіду зарубіжних корпорацій на українських підприємствах, до дуже обережного погодження з тим, що окремі елементи стратегічного управління, певно, будуть корисними в не-далекому майбутньому. Усе це відбиває крайній песимізм щодо цього питання.
Ідеї стратегічного управління поступово поширюють-ся через літературу, семінари та конференції, елементи його опановуються деякими організаціями. Однак знання щодо стратегічного управління ще не набули практично-го застосування в повному обсязі. І головне тут — відсутність здібностей думати та керувати стратегічно. Нато-мість безліч часу витрачається на пошуки панацеї від скрутного становища підприємства.
На наш погляд, треба проаналізувати умови виник-нення та поширення стратегічного планування, а згодом і стратегічного управління в різних країнах і порівняти ці процеси з поточною ситуацією, що склалася в економіці України.
Сфера управління нині уявляється найскладнішою, оскільки менеджери будь-якого рівня — державного чи цехового — працюють довго та завзято, проте це не гарантує ні успіху, ні навіть виживання об’єкта їхнього керівництва. Це доводить необхідність нових підходів до управління.
Проведені вітчизняними та зарубіжними соціологами дослідження показують, що менеджери не розрізняють такі поняття як «робота» та «результат». Плутанина між цими категоріями призводить до того, що поточна, зви-чайна робота перешкоджає досягненню високих резуль-татів. Крім того, цю поточну діяльність керівників, на яку вони витрачають найбільше часу, може виконати будь-хто з підлеглих так само якісно, але дешевше. Такий під-хід скорочує можливості зробити певний внесок у майбутній успіх бізнесу.
Треба знайти цільові орієнтири, що є вирішальними для успіху підприємства, ідентифікувати їх, виробити критерії та вжити заходів щодо їхнього досягнення — са-ме в цьому й полягає стратегічне управління.
У пропонованому читачам навчальному посібнику ви-світлено основи стратегічного управління, актуальні пи-тання стратегічного аналізу, планування та забезпечення функціонування підприємства у «стратегічному режимі». У посібнику узагальнено матеріал, що відбиває теоретич-ні концепції та практичні підходи щодо побудови окре-мих елементів і системи стратегічного управління зага-лом; наведено методи аналізу середовища та обгрунтування стратегій різних типів, а також характеристики систем стратегічного планування, охарактеризовано різні підсистеми стратегічного управління, розкрито методичні підходи щодо їхнього формування.
Навчальний посібник підготували З. Є. Шершньова (основний автор) та С. В. Оборська (підрозд.2.7, 5.2 і 5.4 і участь у оформленні решти матеріалу).
1. СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ: СУТНІСТЬ ТА ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ
1.1. ЗМІНА ЗАВДАНЬ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ Умови функціонування підприємств та організацій нині різко змі-нюються на макро- та мікроекономічному рівні. Так, підприємства в умовах централізовано-планової економіки відрізнялися від анало-гічних орієнтованих на ринок підприємств як за окремими характе-ристиками, наприклад за розмірами (в СРСР переважали великі, іноді гігантські підприємства), так і за «поведінкою» в зовнішньому середовищі. Навіть в умовах перехідної економіки, не кажучи вже про ринкову, неприйнятними стають жорстке адміністрування, тра-диційно «соціалістичні» методи планування на перспективу на ос-нові досягнутого рівня та екстраполяційних моделей, орієнтація не на ринкові потреби, а лише на можливості виробництва тощо. Це означає, що кожному підприємству тепер потрібно самостійно розв’язувати проблеми, які раніше або не виникали, або розв’язувалися іншим способом на іншому рівні.
Нині існує кілька «концепцій підприємства»: ресурсна, інформа-ційна, поведінкова тощо. Усе більше прихильників здобуває концепція підприємства як «відкритої системи» (рис.1.1). У табл.1.1 наве-дено порівняльну характеристику «закритого» та «відкритого» підприємств, яка дає змогу визначити переваги останнього.
Діяльність будь-якого підприємства можна описати з точки зору моделі «вхід — вихід»: на вході підприємства є всі види матеріальних і нематеріальних ресурсів (сировина, техніка, персонал, фінанси, ін-формація тощо), а на «виході» — товари, послуги, висококваліфіко-ваний персонал та ін.
Діяльність підприємства — це погоджений у часі та просторі поток ресурсів (сировини, матеріалів, обладнання, грошей, трудо-вих ресурсів, інформації), а також їх запасів, які допомагають ба-лансувати та підтримувати ці потоки для отримання запланованих результатів діяльності.
Рис.1.1. Концепція підприємства як «відкритої системи»
Таблиця 1.1 Параметри | «Закрите підприємство» (техніко-економічна система) | «Відкрите підприємство» (соціально-економічна система) |
1. Філософія | Управлінський раціоналізм | Системний, ситуаційний підходи |
2. Умови діяльності | Стабільні | Змінюються |
3. Успіх досягається завдяки | Раціональній організації виробництва, зниженню витрат за рахунок внутрішніх резервів, зростанню продуктивності праці, ефективному використанню ресурсів | Адаптації до зовнішніх факторів, пошуку та реалізації нових можливостей розвитку (за змістом і співдією); техніко-організаційним факторам, що залежать від змін у зовнішньому середовищі |
4. Цілі й задачі | Структуровані цілі досягнення певних параметрів; діють тривалий час; кооперація та концентрація | Різноманітність цілей; перевага цілей розвитку |
5. Стратегія | Зростання обсягів (масштабів) виробництва; поглиблення спеціалізації | Підпорядкування виробництва споживанню, задоволенню ринкового попиту; диверсифікація; інновації |
6. Організаційні структури управління | Основа побудови — функціональна ознака; чіткий розподіл праці, спеціалізація, концентрація; визначення обов’язків у стандартних документах | Основа — децентралізація різних типів; багатоваріантність форм; гнучкість, універсальність; частина ланок має тимчасовий характер; система автономних виробничо-управлінських підрозділів (наприклад, СГЦ) |
7. Механізм управління | Основа — довгострокове планування та ефективний контроль усіх видів | Основа — виявлення проблем і генерація нових рішень; стратегічне управління переважно за «слабкими сигналами» |
8. Вимоги до персоналу | Знання технічних компонентів виробничого процесу; знання економіки та організації діяльності свого підприємства; орієнтація діяльності: чітке та організоване виконання планів та інших рішень, які доводяться «згори»; чітке виконання встановлених норм і правил | Керівники-підприємці, сполучення спеціальних професійних знань з широким світоглядом; ініціатива на всіх рівнях управління, можливість прояву талантів; організаційна культура як основа поведінки |