Лекції з Теорії массової інформації - файл Lekcija_01.doc
Лекції з Теорії массової інформаціїскачать (956 kb.)
Доступные файлы (11):
Lekcija_01.doc
1. ВСТУП Актуальність вивчення дисципліни. Від самого початку існування людина приречена постійно отримувати й опрацьовувати інформацію. Довільно припинити доступ інформації до себе людина не здатна, навіть під час сну, і тільки деякі канали отримання інформації все ж можна блокувати (наприклад, канал зорового аналізатора). Тут ми не беремо до уваги ті випадки, коли ці канали блокують медичними чи хімічними засобами (наприклад, больові аналізатори блокують хімічними препаратами під час хірургічних втручань). Таким чином, більшість каналів у людини постійно відкрита для отримання інформації (звичайно, з більшою чи меншою пропускною здатністю).
Але чи потрібна інформація людині взагалі?
Щоби відповісти на це питання, дослідники проводили такі експерименти. Людей (за їх згодою) поміщали в спеціально обладнані темні приміщення (кімнати, печери), куди ззовні не надходила жодна інформація. Піддослідні мали можливість нормально харчуватися і спостерігати за собою. Крім того, за ними спостерігали й ззовні. Приблизно через місяць піддослідні починали спотворено сприймати дійсність (час, просторову форму приміщення, чули звуки, яких насправді не було), іншими словами, в них починалися галюцинації — мозок сам починав генерувати інформацію, якої йому бракувало. Пізніше в піддослідних з'являлися ознаки деградації особистості. Ймовірно, якби такі експерименти вчасно не припиняли, то піддослідні втратили б своє соціальне начало як homo sapiens
1. У літературі описують випадки, коли після травм, які блокували всі органи чуття, люди впадали в сон.
Описані результати дають усі необхідні й достатні підстави для незаперечного твердження: без отримання й опрацювання інформації людина існувати не може,
а тому отримання й опрацювання інформації — це спосіб існування людини.
Цей висновок дає змогу, користуючись певною аналогією, сказати, що інформація потрібна людині так само, як і “хліб наш насущний”
2. При цьому надходження і першого (духовного, інформаційного), і другого (біологічного) видів "хліба насущного" повинно відбуватися, по-перше, регулярно, а, по-друге, дозовано. Мимоволі по-новому стає зрозумілим вигук древніх: "Хліба і видовищ!", — який часто лунав на трибунах античних амфітеатрів.
У суспільстві інформацію людям — отримувачам (реципієнтам) передають
засоби масової інформації3 (ЗМІ) (газетні, журнальні та книжкові видавництва, радіо й телебачення, інтернет), а також інші організації — театри, кіно, концертні заклади тощо. До моменту передачі ЗМІ опрацьовують її під час цілої низки етапів публікування.
Спеціальності “Журналістика”, „Видавнича справа і редагування” та „Міжнародна інформація” належать до числа тих, сутність яких полягає в генеруванні (створенні) й опрацюванні людиною інформації як вербальної (тобто словесної — усної та письмової), так і невербальної — аудіальної, графічної та відео. Цим і визначається актуальність цієї дисипліни для студентів, що навчаються за вказаними спеціальностями.
Об'єктом вивчення дисципліни є інформація.
У першій надрукованій у світі енциклопедії кібернетики (вона, до речі, була підготована науковцями України) вказується, що
інформація — це “одне з найзагальніших понять науки, яке означає певні відомості, сукупність якихось даних, знань і т. ін.”
4. Але що ж таке відомості, дані й знання? Хоча інтуїтивно всі розуміють значення цих слів, проте з позиції формальної логіки подане визначення є логічно некоректним (воно визначає одне невідоме — інформацію — через інше невідоме — відомості, дані й знання), тому воно є, швидше, квазівизначенням. Зрештою, такою вадою хибує не тільки це визначення, а й низка визначень усіх інших найзагальніших понять науки, як, наприклад, поняття матерії, енергії тощо, оскільки їх не можна підвести, як того вимагає формальна логіка, під якісь вищі родові поняття.
Враховуючи сказане, на першому етапі задовольнимося поданим визначенням інформації, а далі дамо цьому терміну більш чітку й логічно коректну дефініцію. При тому будемо враховувати, що інформація — це:
— і відомості про якусь подію (на зразок: відбулася вона чи ні — без вказання того, в чому саме вона полягає);
— і відомості про певний процес (на зразок: скільки і під яким кутом потрібно зробити кроків, щоби дійти з коридору до своєї парти в аудиторії);
— і послідовне отримання даних про те, якими насправді є наступна літера чи слово в тексті (якщо праву частину тексту закрито, а далі її поступово відкривають);
— і розпізнавання певних образів (на зразок: упізнав у прохожому на вулиці свого знайомого чи помилився — прийняв за знайомого схожу людину).
Проте, розглядаючи інформацію, нас цікавитиме не інформація взагалі (наприклад, як генетична в хромосомах живих істот), а такий її підвид як
масова, тобто вже оприлюднена чи призначена для оприлюднення в суспільстві, причому розповсюджена саме ЗМІ. Інші види інформації — наприклад, розповсюджувана закладами культури (театральні чи циркові спектаклі), програмна (призначена для використання в комп’ютерах) тощо — практично не розглядатимуться. Проте іноді для виявлення деяких властивостей масової інформації на противагу їй буде розглядатися особистісна.
Предметом вивчення дисципліни є наука про інформацію — загальна теорія інформаці, а також одна із частин прикладної теорії інформації — теорія масової інформації. При цьому основну увагу буде приділено саме цій прикладній теорії масової інформації, а загальна теорія інформації буде розглядатися лише в базових положеннях як методологічна основа другої.
У загальній теорії інформації як предмет будуть розглядатися її постулати, закони, способи кодування й передавання інформації, методи вимірювання й оцінювання загальних властивостей інформації. У теорії масової інформації будуть розглядатися її види, способи кодування, будова повідомлень, специфічні властивості інформації, методи її опрацювання (традиційні та автоматизовані), функціонування масової інформації в суспільстві, інформаційний простір держави й конфлікти, що можуть у ньому виникати. Опис цих конфліктів (інформаційних війн) є містком до теорії масової комунікації.
Мета вивчення дисципліни полягає в тому, щоби навчити студентів:
а) здійснювати інформаційний аналіз окремого повідомлення масової інформації, їх потоків, а також інформаційного простору держави;
б) здійснювати інформаційний синтез окремих повідомлень, адаптованих до стану інформаційного потоку та інформаційного простору держави, які можуть впливати на отримувачів інформації в заданому напрямі та з потрібною ефективністю.
Завдання вивчення дисципліни випливають із її мети й полягають у тому, щоби познайомити студентів з:
а) історією інформаційного розвитку суспільства;
б) основами теорії інформації (загальної);
в) основними методами вимірювання й оцінювання загальних та специфічних властивостей інформації;
г) основними видами й потоками інформації в суспільстві;
ґ) способами кодування та будовою повідомлень масової інформації;
д) основними видами опрацювання масової інформації (традиційними та автоматизованими);
е) типовими задачами інформаційної політики;
є) функціонуванням масової інформації в суспільстві й державі.
Методи вивчення дисципліни такі: а) лекційні заняття; б) семінарські заняття; в) самостійна робота студентів на персональному комп'ютері (додаток 1, п. 1-9).
Програма семестрового контролю передбачає:
— написання студентами звіту про загальні й специфічні властивості масової інформації в обраній ними для аналізу газетній статті (див. у додатку 1, п. 9);
— готування студентами відповідей для семінарських занять (тематика занять подана в додатку 2);
— написання студентами підсумкового тесту (зразок тесту див. у додатку 3);
— складання студентами іспиту: виклад кількох теоретичних питань і розв'язання журналістської задачі (приклади задач та їх розв'язки подано в додатку 4).
Структура дисципліни передбачає вивчення таких чотирьох тематичних модулів:
— історія інформаційного розвитку суспільства (розділ 2);
— загальна теорія інформації (розділи 3-4);
— прикладна теорія інформації — власне теорія масової інформації (розділи 5 — 10);
— типові задачі інформаційної політики та функціонування масової інформації в державі (розділ 11).