Творча робота - Уроки моралі та життя, або - Хто винен? ! (за романом П.Мирного Повія) - файл n1.doc

Творча робота - Уроки моралі та життя, або - Хто винен? ! (за романом П.Мирного Повія)
скачать (42 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc42kb.21.10.2012 21:00скачать

n1.doc



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Факультет іноземної філології

Кафедра історії та теорії літератури
ТВОРЧА РОБОТА

Уроки моралі та життя, або – Хто винен?!

(за романом П.Мирного «Повія»)
студентки 346 групи

спеціальності 6.030500 «Українська мова та література»

Гофман Вікторії


2011

Кожна людина обирає свою долю сама. Лише від неї залежить яким буде її життя у майбутньому. Звісно, багато чинників впливають на її вибір. Але в кожній ситуації потрібно залишаться Людиною.

У романі Панаса Мирного «Повія» описується тяжке життя українського народу у ХІХ столітті. Розповідається про знівечену долю жінки, яку виштовхнуло пореформлене суспільство, роздерте гострими соціальними контрастами. Сільська дівчина Христя Притиківна спочатку стає наймичкою, а потім — міською повією. Дівчина опускається на саме соціальне дно, а згодом, повернувшись у рідне село, вона замерзає під корчмою, яка колись була її батьківською хатою. Письменник виразно розкрив не лише трагедію сільської дівчини, а й її власну вину у своїй біді.

На початку твору ми бачимо щасливу сім’ю, але коли батько Христі помирає, а разом з ним помирає й їхнє щастя. Матері – тому що втратила свого коханого чоловіка й господаря у домі, Христі – тому що вона втратила ту єдину опору, яка направила б її на вірний шлях життя, яким би тернистим той не був.

Батьки дуже любили Христю, вони не навчили її тяжко працювати. Мабуть-таки це їх провина, що Христя стала такою, але чи можна винуватити батьків за те, що вони люблять свою дитину?.. Звісно, від виховання багато залежить, але далеко не все.

З іншого боку, ми можемо звинувачувати Грицька Супруненка. Адже це він змусив Христю піти з села та шукати там, у місті, іншої долі. Тому що він хотів як краще для свого єдиного сина Федора, який був закоханий у Христю. Але він лише змусив його довго страждати.

Вже будучи у наймах, Христя потоваришувала із господинею. Згодом вона побачила, як ставиться до неї її чоловік Загнибіда. Вона знала, що це він убив її. Але мовчки взяла гроші та й пішла додому. Чому?... – А тому що так легше.

Далі вона наймається до Антона Петровича Рубця, який, не дивлячись на її минуле, взяв до себе в найми. Тут вона зустрічає Мар’яну, і та розповідає Христі про своє понівечене життя. І про всі причини і наслідки такого життя. Долі цих двох жінок схожі, обидві з села, у обох тяжке життя в наймах. Різниця лиш у тому, що Мар’яна спочатку заплуталася і пішла не тим шляхом, а потім все ж зрозуміла свої помилки і повернулася до чоловіка. Христя ж навпаки – спочатку все зрозуміла, а потім стала повією. Здавалося б, з історії життя Мар’яни Христя мала б зрозуміти щось для себе. Проте через деякий час вона сходиться з багатим квартирантом, до якого була небайдужа її хазяйка. Той її панич не вступився за неї, наобіцяв золоті гори, а нічого не зробив, знехтував нею. Звісно, як будь-яка дівчина Христя закохалась, і замріялась, але на той час в суспільстві були свої правила, і вона їх знала. І все ж таки сподівалася стати винятком. Нічого доброго з цього не вийшло. Після того, як її господиня дізнається про роман Христі, вона її виганяє і створює таку репутацію, з якою дівчина вже не може влаштуватися на гарну роботу. Внаслідок цього, вона стає повією.

Трохи згодом доля знов дає Христі можливість бути щасливою. Вона стає коханкою, а головне – коханою досить багатого чоловіка Проценка. Постійно мріє про те, щоб він купив їй невеликий будиночок у селі. І ось, коли її мрія здійснюється, і вона начебто щаслива й задоволена, через деякий час знов їй все немиле. Вона раптом хоче повернуте те життя, якого в неї ніколи не було. І стаю такою, якою вона ніколи не була. Складається таке враження, наче Христя – це капризна дівчинка, яка сама не знає, чого їй треба. Чи то чесного життя в селі і тяжкої праці на полі, чи то розкішного, але грішного, життя у величезного будинку з чоловіком, який її кохає. Перше вже не можна повернути, але друге можна було зберегти, якщо б Христя цінувала хоч щось у своєму житті.

Помирає Христя біля своєї хати у селі, яка вже давно вже стала шинком, від хвороби, що повністю спотворила її обличчя.
Вона не йшла тернистим шляхом по життю, вона – пливла за течією. Чому? Тому, що так легше. Так легше жити… чи існувати…

У творі вирішується головна проблема всієї творчості Панаса Мирного — проблема «пропащої сили». А точніше, проблема «пропащої». Адже «силою» Христю ніяк не назвеш, через її пасивність та байдужість до власного життя.

Також автор у своєму творі протиставляє місто селу як джерело розпусти осередку святості, що було характерною рисою української літератури XIX ст. Полігамна, невірна, непостійна жінка, чи повія, могла сформуватися лише в місті. Тож закономірно, що вихідці з села – Мар’я, Марина, Христя стають повіями, коли перебираються до міста.

"Одна доля, одно лихо людей докупи зводить"[1, ст.30].

Щодо аналізу жіночих образів, то письменник розбиває їх на два типи. Перший – це жінки з моногамною психологією, уособлює собою національно  традиційний для української народнопісенної і літературної творчості образ берегині, сенс життя якої – дбати про добробут родини, турбуватися про чоловіка, клопотатися вихованням дітей. Другий тип – жінки з полігамною психологією, які розбивають міф про другорядне призначення жінки — Мар’я, Марина, Наталія Миколаївна, Пнетина Іванівна, Христя. Такі жінки – породження міста.

Здатність до творення у Христі повністю відсутня. А з її життєвого шляху видно, що прослідковується і тенденція до саморуйнування. Звичайно, соціальна ситуація в країні, рівень освіченості, образ життя людей села і міста вплинули на формування долі головної героїні роману. У випадку з Христею, можна було б уникнути багатьох помилок і вдало побудувати своє життя, але вона завжди пливла за течією. Автор не описує дитинство Христі, у романі вона відразу постає у образі дівчини сімнадцяти років.

Крім того, Панас Мирний наділив свою героїню лише пасивністю, а характеристики, які передбачають активність, цілеспрямованість, наполегливість, прагматизм, раціоналізм повністю відсутні.

Взагалі, як на мене, то "Повія" - роман не про долю окремої людини, а скоріше про людську байдужість.

Так хто ж винен у моральному й фізичному падінні Христі? Суспільство, роздерте гострими соціальними контрастами, чи люблячі батьки, Грицько Супруненко, Загнибіда, панич, чи її подружки із села?.. Вихід із ситуації, що склалася, можна було знайти у будь-який момент. Доля сама підказувала Христі. Давала їй шанс на краще життя. Але Христя не використала жодного шансу.

Отже, сама винна, що одержала такого ляпаса в житті, що й привело її
до рідного дому, але в середину вже не пустило. Ось така от «доля».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Черкаський В. Художній світ Панаса Мирного.— К., 1989.
2. Історія української літератури ХІХ ст. (70 – 90-ті роки): У 2 кн.: Підручник / О. Д. Гнідан, Л. С. Дем’янівська, С. С. Кіраль та ін; За ред. О. Д. Гнідан. – К.: Вища шк., 2003. – Кн. 1. – 575 с.
3. Мирний Панас. Твори: В 2 т. – К.: Наук. думка, 1989. – Т. 2. – 636 с.



Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации