Курсовий проект - Визначення річної потреби в кормах молодняку великої рогатої худоби - файл n1.doc

Курсовий проект - Визначення річної потреби в кормах молодняку великої рогатої худоби
скачать (675 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.doc675kb.21.10.2012 23:44скачать

n1.doc

  1   2


,МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


Кафедра технології виробництва

продуктів дрібного тваринництва

Курсовий проект на тему:

Визначення річної потреби в кормах

молодняку великої рогатої худоби

Розрахунки виконані студентом

3 курсу 4 групи

біолого – технологічного факультету
Херсон 2011

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра технології переробки

продукції дрібного тваринництва

дисципліна «Годівля сільськогосподарських

тварин»

спеціальність 6.130.200 «Технологія

виробництва і переробки продукції

тваринництва»

курс III група 4 семестр 5

ЗАВДАННЯ

На курсовий проект студента


Тема проекту: «Визначення річної потреби в кормах молодняку великої рогатої худоби»

Вихідні дані до проекту:

1. Кількість корів – 100 голів

2. Середня жива маса в 6 – місячному віці – 150 кг

3. Середньодобовий приріст молодняку на відгодівлі 6 – 9 – 800 г, 9 – 15 – 810 г,

15 – 18 – 950 г.

4. Кінцева жива маса відгодівельного молодняку 458 кг

Дата видачі завдання

Термін здачі курсового проекту на перевірку

Завдання отримав:

Завдання видав:
Зміст
Вступ

  1. Огляд літератури

  2. Визначення річної потреби господарства в кормах для молодняку на відгодівлі

3.1 Аналіз раціонів на стійловий період

3.2 Аналіз раціонів на перехідний період

3.3 Аналіз раціонів на пасовищний період

  1. Структура річних раціонів

  2. Потреба в мінеральних і синтетичних речовинах

Висновки

Список використаної літератури
Вступ
Важливим господарсько-зоотехнічним заходом щодо збільшення виробництва яловичини і поліпшення її якості є організація відгодівлі.

Відгодівля – це нормована годівля призначених на м’ясо тварин, яка спрямована на одержання в найкоротший термін запланованого приросту їх живої маси за рахунок інтенсивного нагромадження структурних і резервних речовин (білка, жиру, та ін.) при економному витрачанні кормів.

У виробництві м’яса використовують властивість тварин збільшувати живу масу в процесі росту й розвитку та їхню здатність до відгодовування. За період відгодівлі значно збільшують живу масу: молодняк в 1,5 – 2 рази, дорослі тварини на 25 – 30 %. Підвищуються вгодованість тварин, забійний вихід, поліпшується якість м’ясної продукції. Поживна цінність м’яса худоби вищої вгодованості в 2 рази вища, ніж м’яса від забою худих тварин.

Результати відгодівлі залежать від віку, живої маси і вгодованості худоби на початку відгодівлі, інтенсивності і повноцінності годівлі, організації і техніки годівлі, породи і типу тварин. Технологія вирощування і відгодівлі худоби на м’ясо поділяється на кілька періодів: вирощування телят у молочний період, дорощування і відгодівлю.

Оскільки ростуть тільки молоді тварини, власне м’ясо нагромаджується в їхньому тілі за рахунок утворення нових м’язових волокон та їх потовщення. Водночас у молодих тварин відкладається і жир. З віком інтенсивність росту м’язової тканини сповільнюється, а відкладення жиру зростає. В дорослих тварин маса тіла збільшується переважно за рахунок відкладення жиру при незначному збільшенні м’язів за рахунок їх потовщення. Тому відгодівлю молодняку великої рогатої худоби слід розглядати як заключний період вирощування, коли збільшення маси тварин відбувається за рахунок росту м’яких тканин і кісток при одночасному інтенсивному резервуванні поживних речовин.

Залежно від умов годівлі та утримання худоби вирощування її на м’ясо може бути інтенсивним, помірним та екстенсивним. При помірному та екстенсивному вирощуванні, як правило, застосовують заключний його стан – відгодівлю.

Ефективність відгодівлі перебуває у прямій залежності від її тривалості. Молодняк віком до року відгодовують протягом 6 – 7 місяців, а тварин у віці 1,5 – 2 роки і дорослу худобу – 3 – 4 міс. Відгодівля вибракуваних корів нижче середньої вгодованості може тривати близько 90, середньої – до 60 днів.

Отже, метою моєї курсової роботи є опанування методики розробки науково обґрунтованого кормового плану для великої рогатої худоби в господарствах різних форм господарювання.

Кормова база в своєму взаємозв’язку має три складові частини: кормовий план, план кормовиробництва і кормовий баланс.

Кормовий план – це комплекс організаційно – господарських, науково обґрунтованих розрахунків річної потреби по забезпеченню худоби в кормах для отримування запланованої продуктивності, низької собівартості і високої оплати кормів раціонів.

Кормовий план складається на пасовищний та стійловий періоди для всіх статево – вікових груп великої рогатої худоби.

В основу розробки кормового плану входить: наявність поголів’я тварин, тривалість стійлового і літнього періодів та розрахунки необхідної кількості кормів з урахуванням фізіологічного стану тварин.

План кормовиробництва – це система заходів по створенню стабільної кормової бази, яка забезпечує тваринництво всіма видами кормів.

Кормовий баланс – це метод порівняння потреб тварин в кормах з наявністю їх в господарстві.

Кормовий план, план кормовиробництва і кормовий баланс нерозривно пов’язані між собою і складають основу кормової бази.



  1. Огляд літератури.

Біологічні особливості молодняку великої рогатої худоби. Травлення у молодняка має принципові особливості на двох різних етапах онтогенезу: в молочний період вирощування від народження до 4 – місячного віку та післямолочний – 6 – 24 міс.

Виходячи з необхідності реалізації генетичного потенціалу м’ясної продуктивності худоби на комплексах і фермах, слід обов’язково балансувати раціони за вищезгаданими біологічними показниками поживності згідно з деталізованими нормами включенням в раціон комбікормів – стартерів, БВД, БВМД, преміксів, високоякісного сіна, сухої трав’яної різки, лізину, метіоніну, тривітаміну. Це гарантує високу інтенсивність росту телят, середньодобові прирости яких повинні бути 600 – 800 г.

У післямолочний період (4 – 12міс.) відбувається інтенсивний ріст м’язової та кісткової тканини, тому система годівлі повинна бути спрямована на забезпечення інтенсивних процесів синтезу тканинних білків, ріст, формування опірних тканин та помірне відкладення жиру з розрахунку, щоб забезпечувати інтенсивне вирощування молодняку в післямолочний період (середньодобові прирости 800-900 г).

При плануванні системи годівлі особливу увагу в цей період приділяють оптимально високій концентрації обмінної енергії на рівні 10 – 10,5 МДж в 1кг сухої речовини та максимальному споживанню сухої речовини на 100 кг живої маси в основному за рахунок високоякісних грубих та соковитих кормів (кукурудзяний силос, сінаж, сіно, суха люцернова різка) при помірній кількості концентрованих (25-30 % за поживністю). Це досягається за рахунок організації стабільної цілорічної годівлі високоякісними кормами з кормосховищ при частковому (20-25 %) використанні зелених кормів влітку, або й без них при обов’язковому балансуванні раціонів за 24 – 25 показниками згідно з деталізованими нормами годівлі.

Потреби молодняку в поживних речовинах. Ефективність використання енергії та продуктивна дія визначаються концентрацією обмінної енергії поживних та біологічно активних речовин в 1 кг сухої речовини кормів. Чим вища концентрація обмінної енергії, тим ефективніше її використання на продукцію. Норми (концентрація) енергії, поживних та біологічно активних речовин в 1 кг сухої речовини раціонів для бичків живою масою від 150 до 600 кг. Щоб одержати середньодобові прирости 600 г, достатньо в раціонах з розрахунку на 1 кг сухої речовини кормів мати 8,4 – 8,5МДж обмінної енергії, 800 г - 10 – 10,1, а 1000 – 1200 г – 10,8 – 11,0МДж. Мінімальну концентрацію обмінної енергії в сухій речовині раціонів для одержання середньодобових приростів від 200 до 1200 г у молодняка живою масою від 100 до 600 кг за даними системи АRC (пояснення у таблиці 1).

1. Мінімальна концентрація обмінної енергії в сухій речовині раціонів для вирощування та відгодівлі молодняку великої рогатої худоби.

Середньодобовий приріст, кг

Жива маса, кг

100

200

300

400

500

600

0,2

7,6

6,9

6,5

6,5

6,5

6,7

0,3

8,4

6,9

6,8

6,8

6,8

7,1

0,4

9,1

7,5

7,0

7,1

7,3

7,6

0,5

9,8

8,0

7,5

7,6

7,7

8,1

0,6

10,5

8,5

8,1

8,0

8,2

8,5

0,7

11,1

9,1

8,5

8,5

8,7

9,0

0,8

11,8

9,6

9,0

9,0

9,1

9,5

0,9

12,5

10,1

9,5

9,5

9,6

9,9

1,0

13,1

10,7

10,0

9,9

10,1

10,4

1,1

13,8

11,2

10,5

10,4

10,6

10,9

1,2

14,5

11,8

11,0

10,9

11,1

11,4

Споживання сухої речовини на добу

2,94

5,48

7,62

9,36

10,70

11,65


Деталізовані норми годівлі молодняка великої рогатої худоби при вирощуванні і відгодівлі. Основою правильної годівлі молодняку великої рогатої худоби являється найбільш повне задоволення його потреби в поживних речовинах в усі вікові групи, виходячи з науково обґрунтованих норм.

Потреба молодняку в поживних речовинах визначається віком, породними особливостями, умовами утримання, метою вирощування, запланованим середньодобовим приростом.

Для задоволення потреби тварин, вирощуваних на м’ясо і відгодівлі, в поживних речовинах, розкриття генетично обумовлених можливостей продуктивності, нормування їх годівлі необхідно проводити на основі деталізованих норм.

Використання у виробництві деталізованих норм при вирощуванні і відгодівлі молодняку великої рогатої худоби дозволяє підвищити повноцінність годівлі, ефективність використання кормів і приріст живої маси на 8 – 10 відсотків.

Згідно деталізованим нормам в раціонах для молодняку великої рогатої худоби враховують: кормові одиниці, обмінну енергію, суху речовину, сирий протеїн, перетравний протеїн, цукор. крохмаль, сиру клітковину, сирий жир, кальцій, фосфор, калій, натрій хлор, сірку, мідь, кобальт, каротин, вітаміни Д, Е.

Потреба телят і молодняку великої рогатої худоби в енергії виражена кормовими одиницями і обмінною енергією в МДж при вирощуванні на м’ясо.

Техніка годівлі. Найраціональніше використання кормів в умовах промислової технології виробництва яловичини досягається за рахунок приготування біологічно повноцінних сумішок, збалансованих деталізованими нормами годівлі. Встановлено (Кандиба В.М., Маменко Я.М., 1980 р.), що годівля бичків повноцінними напіввологими кормо сумішками, до складу яких входять високоякісний кукурудзяний силос, комбікорм, солома, меляса або коренеплоди, протеїнові та мінеральні добавки забезпечує підвищення середньодобових приростів на 10 – 16 % (до 800 – 1000 г), зниження трудових та матеріальних витрат на 25-30 % порівняно з роздаванням окремо всіх видів кормів. Перевага кормо сумішей створюється завдяки стабільному протіканню метаболічних процесів травлення в передшлунках, підвищенню перетравності та ефективності використання енергії грубих і соковитих кормів на синтез продукції.

Відгодівля м’ясної худоби. Усю худобу слід відгодовувати й нагулювати до високих вагових кондицій. За правильною організацією відгодівлі й нагулу молодняк здають на м’ясо у віці 15 – 20 місяців живою масою 450 – 500 кг і більше.

Є можливість проводити інтенсивну відгодівлю молодняку безпосередньо заготовленими в господарстві кормами, а також кормовими відходами промисловості.

Цикл виробництва яловичини поділяють на чотири періоди:

  1. Молочний, тривалістю 60 – 90 днів. Основну частину за поживністю становлять молоко та замінники незбираного молока. Починаючи з першого місяця, телят поступово привчають до рослинних кормів. У рецептах комбікормів – стартерів треба передбачити набір мікроелементів та антибіотиків. Високоякісне сіно має бути в годівниці вже з першого тижня, сінаж (силос) – наприкінці першого місяця. За 6 місяців слід випоїти незбираного молока + обрату не менш як 800 л і згодувати комбікормів – стартерів не менш як 150 кг.

  2. Післямолочний (60-90 днів). Молодняк повністю переводять на рослинні корми, згодовуючи 3 – 4 їх види як кормосумішку. У цей період відбувається активний розвиток передшлунків. До раціону, для збалансування протеїнового, мінерального комплексу, вводять комбікорм.

  3. Період інтенсивного росту характеризується активним розвитком м’язів і формуванням опорних тканин і визначає наступний рівень м’ясної продуктивності. Слід забезпечити безперебійне й повноцінне забезпечення тварин найдешевшими об’ємистими кормами. Найдоцільніше згодувати корми у вигляді кормосумішок, відповідно до живої маси, яка в групі не повинна різнитися більш як на 10 %. Неабияке значення має якість заготовлюваних кормів – сіна, сінажу, силосу. Сіно частково можна замінити соломою ярих зернових. Зміни кормів в раціоні слід проводити плавно.

  4. Заключна годівля характеризується високими середньодобовими приростами (900 – 1200 г), яких можна досягти тільки у разі використання кормів з високою концентрацією енергії.

У господарстві з інтенсивним землеробством рекомендується нагул худоби на культурних пасовищах із застосуванням загінної системи випасання, що може забезпечити за добу 60 кг трави на голову.

За добу на голову молодняку потрібно в середньому 40-50 л води. Воду худобі випоюють не менше трьох разів у прохолодні дні та не менше чотирьох – у спекотні. Водойми, якщо вони є , має перевірити лікар – ветеринар.

Технологічна модель інтенсивного виробництва яловичини. На міжгосподарських відгодівельних пунктах найпоширенішим було виробництво яловичини на дешевих відходах промисловості. Так вироблялося понад 30 % яловичини в Україні. Решту забезпечували за рахунок вибракуваного поголів’я молочної худоби.

На зміну системі виробництва яловичини прийшла нова формація – господарства з різними формами власності та нова галузь – спеціалізоване м’ясне скотарство, критерієм розвитку яких є здешевлення виробництва продукції за рахунок різкого зменшення витрат узагалі та концентрованих кормів зокрема.

Класична система ведення цієї галузі полягає у:

Слід зазначити, що перехід до сезонних отелень досить складний. Підсисний період триває 8 місяців, негативно впливає на відтворну здатність корів, тому доцільно застосовувати біостимулятори.

Період одержання приплоду – найвитратніший. У цей період до раціону кормів включають найякісніше сіно.

М’ясне скотарство стає значно прибутковішим. Розроблена технологія базується на застосуванні підсисного методу вирощування телят до 6-місячного віку, що забезпечує високий рівень їх годівлі в період формування найціннішої м’язової тканини туші. Вирощування молодняку підсисним методом за технологією м’ясного скотарства є основою одержання 900 – 1100 г середньодобових приростів та повного збереження телят.

Запроваджена в господарстві технологія вирощування м’ясної худоби мало витратна, вона дає змогу звести до мінімуму участь людини в догляді за тваринами, зменшує витрати енергії палива, використанні засобів механізації.

Після відлучення тварин одночасно формують цехи сухостійних корів, нетелей, і корів з теличками до шести місяців та ремонтних бугаїв.

Молодняк на момент відлучення від корів на кінець пасовищного періоду досягає 240 – 280 кг живої маси за середньодобових приростів 900 – 1500 г, а жива маса на кінець квітня нового року досягає 360 кг.

У раціони годівлі входять дешеві корми власного виробництва: сіно, сінаж, солома, силос, концентрати. Навесні молодняк випускають на другий пасовищний період і утримують до пізньої осені.

Тонкощі відгодівлі худоби на кислому жомі й силосі.Одним з ефективніших моментів посилення процесів засвоєння азоту, в тому числі небілкових його форм, в організмі великої рогатої худоби та підвищення її м’ясної продуктивності на раціонах з кислотними властивостями (силосні, висококонцентратні) є введення до їхнього складу лужних мінеральних еквівалентів, передусім катіону Na+, як одного з найактивніших лужних еквівалентів міжклітинного середовища, вміст якого у рослинних кормах, як правило недостатній. Досягається це згодовуванням тваринам мінеральних кормових добавок з лужними властивостями, насамперед буферних солей натрію та його сполук. Вміст бікарбонатів у корови в тканинах зростає, показники кислотно – лужної рівноваги зміщуються з ацидозного стану в лужний бік, а продуктивне засвоєння азоту раціонів при цьому посилюється. Дуже часто мінеральні кормові добавки з буферними і лужними властивостями згодовують худобі на фоні цих раціонів разом із джерелами небілкового азоту у вигляді мінерально – амонійних препаратів МП – 15 і МП – 30, що не тільки поповнює дефіцит перетравного протеїну в нормах, а й посилює ефективність продуктивного використання азоту в організмі тварин.

Технологія силосування в плівкові рукави – це:

Історія виникнення технології починається в 1968 році в Німеччині, коли інженеру компанії «Эберхардт» прийшла думка про створення машини для силосування в полімерні рукави. У цьому ж році разом з доктором Эггенмюллером він представив перші креслення. Через два роки в 1970 році перша машина – ротопресс для силосу, ознаменувала нову еру в практиці заготівлі й зберігання кормового матеріалу.

Сьогодні технологія зберігання кормів у пластикових рукавах широко використовується в 18 європейських країнах: Чехія, Угорщина, Росія, Іспанія, Польща, Україна, Німеччина та інші.

За допомогою цього методу можливо найбільше якісно переробити й зберегти наступні корми: різний трав'яний корм, бобові, рослинний зерновий корм, подрібнений цукровий буряк, пивний концентрат, обгортки кукурудзяних качанів, змішаний рослинний корм, кукурудзу.

Процес силосування в пластикові рукави. Кормовий матеріал за допомогою навантажувачів доставляється до ротопрессу – ущільнювача й вивантажується на закладний стіл. Ротор штовхає кормовий матеріал крізь сталевий тунель у лежачий на машині складений полімерний рукав. При цьому силосуєма маса пресується.

Після того, як мішок повністю набивається, його відразу ж герметизують. У системі силосування в рукави практично немає втрат. Кисень, що перебуває в мішку, використовується в реакції окислювання й ферментації молочної кислоти.

Плівкові рукави захищені від сонця спеціально розробленим пакувальним стабілізатором. Ультрафіолетовий стабілізатор зупиняє вплив сонячних променів на пластик, чим забезпечує гарантоване зберігання корму до 2-х років. А біла глянцева плівка відбиває прямі промені від поверхні мішка.

Велике поширення метод силосування в полімерні рукави одержав багато в чому за його економічність. Технологія консервації кормів у пластикових мішках економічно обґрунтована, тому що при цій системі відсутні витрати, зв'язані з будівництвом стаціонарних силососховищ. Втрати вдається підтримувати на рівні 3 %. Такі результати неможливо гарантувати при використанні інших традиційних способів зберігання кормів.

У порівнянні із традиційними способами зберігання – наземними сховищами або вежами – упакування в полімерні рукави надає економічні й експлуатаційні вигоди.

Інструменти технології. Технологія силосування в полімерні рукави виключає придбання цілого парку машин. Основним інструментом технології є роторний прес, що ущільнює й закладає силосну масу в поліетиленові мішки. Другий, невід'ємний атрибут системи – пластикові рукави, які і є сховищами для кормів вищої якості.

Силосний прес Euro Bagger 3000 ставиться до нового покоління силосних пресів, що використовують гальмові троси для досягнення високого стиску силосної маси. Швидке наповнення мішка з високою щільністю силосу забезпечує максимально низькі втрати сухої речовини, що наближаються до показників у лабораторних умовах.

Дробильний і пакувальний агрегат (GB6) з'єднує в собі функції здрібнювання всіх видів зернових культур із системою складування кормів у мішки.

Перевагою циліндричної дробарки є велика економія електроенергії, що досягає 70 % при грубому подрібненні кормів для птиці й 30 – 50 % при подрібненні кормів для поросят.

Кращим альтернативним варіантом зберігання силосу є технологія зберігання в полімерних мішках.

Залежно від товщини полімерного матеріалу розрізняють дві категорії полімерних мішків. Вибір категорії визначається видом силосуємої рослинної маси:

Кожний силосний мішок поставляється з індивідуальним номером, зазначеним на ящику й на вкладеному гарантійному талоні. Завдяки цьому унікальному номеру мішок можна відстежити на будь-якому етапі виробничого процесу.


  1. Визначення річної потреби господарства в нормах для молодняку великої рогатої худоби

Річна потреба в кормах для кожної статево – вікової групи тварин визначається підсумковими даними кормів місячних стійлового і пасовищного періодів для кожної статево – вікової грипи.

Плануючи річну потребу тварин в нормах, необхідно враховувати погодні умови (холодна весна), які можуть привести до непередбачуваних витрат кормів стійлового періоду. Тому для кожної статево – вікової планують страховий фонд кормів: грубих (солома, сіно, сінаж) – 10 %, а силосу – 20 %. Після додаткового визначених кормів страхового фонду підраховують підсумки річної потреби в кормах.

Корми

В 1 кг міститься

Кормових одиниць

ОЕ, МДж

Суха речовина, кг

Перетравний протеїн, г

Цукор, г

Крохмаль, г

Сира клітковина, г

Сирий жир, г

Кальцій, г

Фосфор, г

Каротин, мг

Солома озимої пшениці

0,2

4,76

0,85

5

3

-

364

13

2,8

0,8

4

Сіно люцернове

0,44

6,72

0,83

101

20

9

253

22

17

2,2

49

Силос кукурудзяний

0,2

2,3

0,25

14

6

8

75

10

1,4

0,4

20

Буряк напівцукровий

0,17

2,1

0,17

9

80

4

11

1

0,4

0,5

-

Озиме жито

0,2

2,1

0,2

19

14

4

58

8

0,6

0,8

37

Злаково – бобова суміш

0,217

2,2

0,21

23

20

23

54 – 69

10

2,5

0,4

48

Дерть кукурудзяна

1,3

12,2

0,85

73

40

555

38

42

0,5

5,2

7

Дерть ячмінна

1,1

10,5

0,85

85

20

485

49

22

2

3,9

0,5
2. Поживність кормів, включених до раціонів (при натуральній волозі)
3. Схема зеленого конвеєру на пасовищний період




Корми

Термін використання

Кількість днів

1

Озиме жито + ріпак.

квітень(кінець місяця)

10

2

Озима пшениця + віка, люцерна.

травень

31

3

Люцерна, ячмінь + горох.

Овес + віка, суданська трава.

червень

30

4

Кукурудза + горох, суданська трава.

Кукурудза + соя, люцерна.

липень

31

5

Кукурудза + горох.

Кукурудза + сорго.

серпень

31

6

Кукурудза + суданська трава.

Ячмінь + горох.

вересень

30

7

Люцерна, овес + горох, баштанні

жовтень

12
  1   2


Учебный материал
© bib.convdocs.org
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации